В 6 месяцев у моей дочери были все признаки готовности к прикорму. Я составила список необходимых покупок: стульчик для кормления, стерилизатор, блендер-пароварка, силиконовый нагрудник и т.д. Подготовилась основательно, но случайно в Instagram увидела, как одна мама кормит 6-месячного ребенка кусочками. Удивлению не было предела. Подписалась и набиралась смелости, чтобы повторить опыт.
Теперь знакомлю читателей с мамой-блогером, известной как Мамунця. Марианна впервые стала мамой в 25 лет. Старшей дочери Юстине сейчас 3.4 года, а младшей Олесе 9 месяцев.
«Сповідую довготривале грудне вигодовування, відсутність мамозамінників, спільний сон, слінгоносіння та педприкорм», - пишет о себе Марианна. А теперь подробнее в интервью:
Маріанна, у вас дві дочки, розкажіть, чим перша вагітність та пологи відрізнялися від других?
Вагітності в мене були майже однакові: без ускладнень, проте з дискомфортом. Не дуже мені подобається бути з животиком, хоч і не у формах справа. Але якщо першого разу я будувала собі ілюзії, що буду займатися спортом і продовжувати робити те, що робила до того, то під час другої вагітності вже не марила рухом. Бо знала, що воно таке. Організм так змінюється!
У мене було менше зайвої ваги на початку, проте від цього легше не ставало. Важко було ходити, боліли кістки, відчувалась задишка, неможливо було зігнутися. У додачу у мене ж була старша доня, яка потребувала уваги та догляду. Тому можу сказати, що хоч вагітності були безпроблемні, проте це мій найбільш не улюблений момент материнства, якось так.
Якщо говорити про пологи, то тут все з точністю до навпаки: перші пологи були невдалі, другі – ідеальні! Але цьому є логічне пояснення. До дебюту ми не готувалися, не відвідували курси для батьків, не читали і не дивилися, як мають відбуватися природні пологи. Просто довірилися черговому лікарю і отримали свою порцію стимуляції. Вдруге озброєння було потужне.
До других пологів готувала себе інформаційно, прочитала і переслухала багато корисного, проаналізувала невдалі речі з першого разу, підсіла на вуха чоловікові… Одне слово, йшли на зустріч із другою донею без нотки страху і з чітким баченням того, як все має відбуватися. І що ви думаєте? Це були не пологи, а казка! Я прокайфувала від них. Досі згадую і усміхаюся.
Мені не було боляче, мені було чудово! Ейфорія.
Народжувати втретє дуже хочеться, щоб ще раз відчути ту прекрасність. Вважаю, що величезним плюсом цих пологів було те, що ми вирішили взяти зі собою доулу, адже ця людина – не просто модне віяння останніх років. Доула є колосальною підтримкою (фізична, словесна, емоційна) в стінах пологового будинку та поза ним.
Розкажіть, як вдається підлаштувати режими дітей? У вас взагалі є режим у дітей?
Ні, ми не прихильники режимів. Кожен день не схожий на інший, важко би було притримуватися якихось графіків.
Я можу хіба приблизно знати, коли діти прокидаються зранку і коли лягають спати ввечері, і то не завше. Найкраще, звісно, коли дівчата разом сплять вдень. Але це трапляється рідко. Тоді в мене «джек-пот»! Біжу одразу щось робити. Постійно дивлюся по ситуації: втомлені – отже, вкладаю спати. Не втомлені – не вкладаю. Як на мене, класти спати людину, яка бадьора, лише тому, що настала певна година, то погана ідея))
Знаю, що ви вводите педагогічний прикорм. Розкажіть докладніше: у скільки почали прикорм, який (з першою донькою теж вводили педагогічний прикорм).
З першою дитиною починала традиційно з пюрешок. Мене це дуже втомлювало і довго ми не протрималися. У 10 місяців старша донька вже перейшла за наш стіл і ніхто нічого їй не блендерив та не готував окремо.
Відповідно з другою дитиною я вже чітко знала, що будемо одразу прикормлювати мікродозами, тобто шматочками їжі, що їмо самі. Іншими словами, будемо знайомити з їжею за допомогою педагогічного прикорму. Рівно в 6 місяців, як книжка пише, наша друга доця почала наминати шматочки. У неї тоді не було зубів, та і зараз лиш два, але прекрасно зі всім справляється. Діти чудово можуть жувати яснами, головне давати малесенькі шматки. Наприклад, рисинку. Із неї ми і починали. Мені не страшно було, що вона вдавиться, бо це мікроскопічна порція. Я показувала їй, як жувати, а вона повторювала. Звичайно, були випадки закашлювань, але як інакше навчитися?
Як готували старшу дочку до появи сестрички? У неї немає ревнощів до сестри? І ще: розкажіть, як приділяєте час дітям, щоб ніхто не був «обділений» увагою мами.
Як тільки побачили дві смужки на тесті, то одразу сповістили старшу, що в неї буде братик або сестричка. Наша Юстинка була першою, хто дізнався про появу людини в моєму животі, після чоловіка. Одразу після оголошення чудової новини почали говорити детальніше. Тоді, як на мене, і стартувала підготовка до появи нового члена сім’ї. Ми постійно говорили доньці, що в животику є дитинка, щоб вона була обережною, що скоро мама поїде в пологовий будинок, що народиться сестричка… Доня була зі мною на кількох УЗД, неодноразово цілувала живіт і фантазувала про те, як буде вдягати сестрі футболку та штанці.
Думаю, постійні розмови та «сватання» дали своє, бо до цього часу ревності не доводилося бачити. Хіба іграшки час від часу не хоче свої давати. Але мене не ділять :)
Ну, і, мабуть, свою роль зіграло грудне вигодовування. Я годувала грудьми впродовж вагітності і наголошувала, що незабаром з’явиться сестричка і це буде її єдиним джерелом їжі, тож доведеться ділитися. Старша не заперечувала, навпаки чекала, коли вже? Стараласьпідносити всю інформацію про сестру в позитивному світлі.
Юстині 3.4 рочки, ви дотепер підговуєте грудьми?
Так, у нас тандем у грудному вигодовуванні. Він триває вже 9,5 місяців. Спочатку здавалося, що я довго не витримаю, адже мене дратувало одночасне годування обох дітей, як часто бачимо на фотографіях. Але ми знайшли своє рішення: прикладати до грудей по черзі. Перші кілька місяців старша мала відкат і не їла ніякої їжі, крім грудей (і поправилась на 2 кг від грудного молока, шок!). Але з часом пристосувалась і прикладань лишалося все менше та менше. Зараз вона може пити мамине молочко лише на сон і то далеко не щодня. Наприклад, раз на три дні просить «трішечки». Знаю, що це може когось шокувати, але нам так добре. А для неї – цілий світ… Який скоро буде тільки історією.
Молодшій доньці 9 місяців, і вона іноді ходить на горщик. Поділіться своїм досвідом з мамами, як привчали до горщика?
Не зовсім на горщик, радше висаджуємо всюди, де є така змога. Тобто вона може робити свої справи і на горщик, і над унітазом, і в умивальник, і на природі. Головне висадити в спеціальній позиції. Маючи досвід старшої, я знала, що діти після сну одразу пісяють. Тому вирішила у 8 місяців молодшої висаджувати її над горщиком одразу після прокидання (і з нічного сну, і з денного). Ці успіхи надихнули частково відмовитися від підгузків в літній період і перейти на трусики-підгузки, адже їх легше вдягати назад. Вдома вона часто повзає в бавовняних трусиках. Час від часу саджу і вдається. Мене тішить, що таким чином доводиться менше викидати в смітник відходів. Ну, і дитині легше, особливо в спеку. А ще частенько Олеся вночі крутиться, бо хоче в туалет. Я сонною її висаджую, і ми гарно спимо до ранку.
Ваші ТОП-5 книг для дітей, що порадите?
На різний вік різні книги. Наша Юстинка дуже любить читати та розглядати малюнки, саме завдяки літературі вона багато чого дізнається про навколишній світ, а потім показує на вулиці.
У нас є навіть окремий тег у блозі для цього – #юстячитає, де зібрані всі книги, які ми щиро радимо. А на нашому YouTube-каналі Мамунця можна знайти цілий список відтворення «Читаємо дитячі книжки з Юстькою», де є багацько відео з читань улюблених книжок.
Проте, постараюся таки виділити топ-5.
- «Ясь та його машинки» від Видавництва Старого Лева – завдяки цій книзі донька розрізняє з двох років на вулиці автомобілі Smart, викрикує радісно на тролейбуси і тішиться, коли бачить таксі з шашечкою.
- «Моє дивовижне тіло» («Книголав») – це ключ до успішного проходження хвороб. Завдяки цій книзі донька знає, як працює організм. Особливо шлунок!
- «Синя парасоля» від видавництва «Чорні вівці» – ми не дуже любимо традиційних казок, а ці оповідання про справжнє запали в душу глибоко. Часто читаємо перед сном.
- «Тваринки-половинки» («Школа») – мікс тварин. Дуже любимо реготатися, коли складаємо дивних звірят, адже ця книга розрізана навпіл. А ще тут класні вірші! Інформативні та з гарними римами.
- «80 хитромудрих запитань про…» («Книголав») – книжка з віконечками, в якій є відповіді на всілякі дивні питання. Наша трьохрічка частенько зараз «чомукає», тож дуже любимо цю книгу.
Фото: блог Мамунця
Читайте также
