Образа – це деструктивний стан. Більше того, якщо ти ображена і застрягла у незавершеній ситуації, твоя образа може і буде накопичуватися, завдаючи шкоду саме тобі, а не об’єкту, який тебе образив. Образа – це стрес, вважають експерти проєкту Психея, а постійно згадувати й переживати цю образу означає перебувати у тривалому і стійкому стресі. По суті, це токсична ситуація, у якій ти добровільно перебуваєш. Тому важливо визнати існування образи та спробувати пробачити кривднику. Проте існують ситуації, коли цього робити не варто. Давай розбиратися в цьому.
Навіщо вміти пробачати?
За результатами певних досліджень, на які спираються експерти проєкту Психея, люди, які вміють легко пробачати, щасливіші й здоровіші за тих, хто здатен роками носити в собі образу. Процес пробачення можна розглядати як звільнення від негативних емоцій: гніву, ворожості, які руйнують тебе зсередини. Також, коли ти щиро (ключове слово – щиро) пробачаєш, ти відчуваєш такі позитивні емоції, як співчуття, доброзичливість.
Головний сенс пробачення – не загрузнути у своїх образах, а прожити свої почуття і відпустити їх, нейтралізувавши таким чином джерело болю. Вміти так робити – дуже важливо. До того ж, завжди треба пам’ятати, що часто обидві сторони відповідальні за скоєне: і той, хто образився, і кривдник. Адже токсичність ситуації створюється обома сторонами конфлікту.
Пробачення допомагає людині з часом пережити перенесену або завдану іншою людиною шкоду. Якщо образа породжує агресію і помсту, то пробачення зупиняє цей потік болю і страждань.
Коли пробачати не варто?
Та існують ситуації, коли пробачати кривдникові таки не варто:
- Коли кривдник не визнає своєї відповідальності за скоєне.
- Коли кривда від однієї людини в бік іншої є регулярною.
- Коли через дії іншої людини ти наражаєшся або наражалася на реальну фізичну небезпеку.
- Коли вчинки кривдника завдали чи продовжують завдавати реальну шкоду твоєму психічному здоров’ю.
У таких випадках не варто пробачати, але треба прожити і спробувати відпустити ситуацію. І намагатися не контактувати з кривдником в принципі, бо крім токсичності він тобі нічого не дасть.
Доволі відома фраза «Ми маємо пробачити, бо колись теж потребуватимемо, щоб пробачили нам» багато в чому має сенс. Ніхто не ідеальний в цьому світі. Але лише ти повинна вирішити, заслуговує людина на пробачення, чи ні. Та навіть якщо ні, не бережи токсичність у собі, вмій пропрацьовувати ситуації та відправляти їх у минуле. Якщо ти не можеш зробити цього сама, звернися за допомогою до психолога чи психотерапевта. Та не варто у майбутнє тягнути тягар минулого, від цього буде гірше саме тобі.
