Видимо из-за базовой увлекательности книг-фэнтези для юных читателей, мы все чаще слышим о Владимире Ареневе (настоящая фамилия - Пузий) в контексте подростковой литературы, хотя его книги с удовольствием читают и взрослые.
Недавно книга-фэнтези Владимира попала под профессиональный анализ критиков из проекта поддержки детского чтения "BaraBooka. Пространство украинской детской книги" и вполне ожидаемо оказалась в ТОП BaraBooka, а затем и победила в номинации "Підліткове фентезі року". Речь о книге "Дитя песиголовців" - книга для подростков, которая попала в шорт-лист и всех взрослых редакторов нашего сайта.
Наше знакомство на церемонии вручения дало возможность поговорить с Владимиром Ареневым про литературу для подростков, украинское фэнтези, о... стране песиголовцев и о личном опыте автора. С него и начнем.
Дальше - прямая речь:
Про досвід, який завжди доречний
- На початку дорослого життя у вас був епізод із ряду найстрашніших страшилок батьків. Ви не поступили до вишу і працювали двірником! Як все це вдалося пережити? :)
- Треба віддати належне батькам: вони зазвичай були на моєму боці й – попри не надто великі фінансові можливості – підтримували мої рішення. Я тоді хотів бути зоологом, відповідно, не вступивши на біофак, волів вільний рік витратити на практику в зоопарку. Але єдине, що тоді там могли запропонувати людині без вищої освіти, - посаду двірника. Я погодився і не шкодую: це дало мені багато вільного часу, який я використав для самоосвіти – і саме тоді написав перші свої книжки.
- Чи не завадив такий досвід потім стати студентом університету Шевченка та червоному дипломові?
- Мені здається, досвід тільки допомагає, а не заважає. Мені він дав змогу визначитися із тим, чим я хочу займатися насправді: зрештою, я й вступав уже на журналістику, а не на біофак, - і планував саме бути письменником.
А Інститут журналістики дав мені багато важливих знань та навичок: від вміння спілкуватися з людьми й шукати інформацію до здатності редагувати власні тексти й розуміння того, як побудований видавничий процес.
Загалом, знаєте, як на мене, в нашому суспільстві ми часто просто не маємо можливості взяти після школи хоча би мінімальну паузу, зрозуміти, куди нам рухатися далі. Не куди нас підштовхують очікування сім’ї, друзів, оточення – а саме наше внутрішнє бажання. В результаті маємо чимало фахівців, яким нецікава їхня професія. Людей, які нещасливі від цього й не приносять щастя іншим.
Про фентезі для підлітків, дорослих та трохи книг для дітей
- Скільки книг у вашому доробку?
- Сольних, виданих українською і російською, - тридцять з хвостиком. Плюс – міжавторські збірки, публікації в періодиці, антології, над якими я працював як укладач. Дещо виходило й іншими мовами, найбільше польською.
Починав я з типового жанрового фентезі, чесно кажучи – доволі учнівського. Потім, як на мене, чомусь-таки навчився і почав писати речі цікавіші.
Але якщо є обдаровані письменники, в яких усе виходить з першого разу, я з іншої категорії: мені потрібно багато працювати, поки результат не почне мене влаштовувати.
- Вони переважно підліткові чи є і дорослі?
- Власне, десь так на так, мабуть, виходить. Тут іще треба зазначити, що певна кількість книжок писалася без розрахунку саме на підліткову аудиторію – от, наприклад, повість-фантазія «Бісова душа, або Заклятий скарб».
Але коли її взялися вкотре перевидавати, на ринку практично не було фантастики українською, написаної для дорослих, - і видавцеві було легше представити книжку як підліткове читання. Це, звісно, працює і в інший бік: підліткові книжки «Порох із драконових кісток» та «Дитя песиголовців» із задоволенням читають старші люди.
- А чи є книги для дітей?
Ну є кілька книжок на 6+ -- це «Відчайдушний боягуз», який вийшов у «Видавництві Старого Лева», та «Справа про зухвале викрадення пташенят», що от-от має вийти у видавництві «Ранок». В обох випадках зі мною співпрацювала дружина Ліна Квітка – вона чудова ілюстраторка і зробила так, щоб ці книжки стали живішими й цікавішими.
- Чому ви вирішили писати для підлітків та робити їх головними героями
-- Бо мені це було цікаво. Виникли ідеї, які вимагали саме таких персонажів, відповідно, я побудував сюжет навколо підлітків, а не дорослих чи дітей.
- Як ви прийшли до фентезі? Саме воно для вас стало найуспішнішим, так?
-- Я з дитинства люблю цей жанр: Толкін, Ле Гуїн, Кінг з його «Темною вежею», Сапковський – це були важливі письменники, кожен багато дав і дає мені досі.
Та не було якогось свідомого вибору: я завжди йду за тим, якою вигадується історія – в якому антуражі, на який масштаб (оповідання чи роман), з якими персонажами. В мене є і містичні оповідання, і повісті-казки, от зараз закінчую редактуру великої повісті «Сапієнси» в жанрі космоопери.
Найкраща книга і страхітливість країни песиголовців
- Який ваш твір ви вважаєте найкрутішим (за вашою суб’єктивною думкою)
-- Я вважаю найвдалішими (давайте зійдемося на цьому формулюванні) поки що «Порох із драконових кісток» і «Дитя песиголовців»: бачу це в тому числі за реакцією читачів. Але звісно, тут багато залежатиме від останньої книжки трилогії – «Драконових сиріт», вона зараз пишеться.
- У книзі «Порох з драконячих кісток» і «Дитя песиголовців» головна героїня – дівчина. Це уклін в сторону гендерного балансу)? Чи...
- Можливо, хтось так уміє, я – ні:
В мене в основі тексту лежить певна ідея.
От на старті я формулюю її, кладу у фундамент того, що починаю вирощувати. І далі – наприклад – цю ідею можна найкраще реалізувати завдяки отакому сюжету в саме цьому вигаданому світі. Сюжет вимагає, щоб головною героїнею була дівчина саме такого віку і саме в таких обставинах. Все
- Чи страшна країна песиголовців)?
-- Озирніться і скажіть собі самі. :)
Плани та прагнення читачів-підлітків
- Ви зустрічаєтесь з читачами? Який зараз запит у українських підлітків? Чого хочуть принаймні ті, хто читає ваші книги?
- Зустрічаюся, хоча й рідше, ніж варто було би й хотілося б. Але маю інші зобов’язання, тому мушу якось балансувати між публічними виступами і роботою. На найближчі півроку я вирушаю в експедицію з пошуку маловідомих істот, тому навряд чи зможу бачитися з українськими підлітками, але постараюся лишати фотозвіти на своїй фейсбучній сторінці.
Мені здається, запит в українських підлітків насамперед на цікаві, позбавлені пронафталиненого дидактизму історії. Книжки, які будуть і проблемними, і актуальними, але при цьому не позбавлятимуть їх насолоди від читання.
Дякую. Будемо чекати на фото та на нові книги.
Фото: особистий архів Володимира Аренева.
Читайте также
