Вспомните, как в школе учителя заставляли нас учить стихи Шевченко, и как мы сами взяли в руки "Кобзарь" после печальных событий в стране и начали замечать то, что было скрыто от наших глаз ранее.

Согласитесь,  не хочется, чтобы у детей интерес к творчеству поэта появился только после трагичных событий, чтобы стихи Шевченко вызывали раздражение и слова "Ну сколько можно это учить". Давайте открывать слова Тараса Шевченко по-новому вместе и учить детей любить свою культуру с раннего возраста!

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

***

Червона калина

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

***

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

А на полі жайворонок,

Соловейко в гаї -

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

***

Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє.

Степи, лани мріють;

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились;

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою.

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає…

І нема тому почину,

І краю немає!