Статистичні ж дані говорять про те, що українська освіта, незважаючи на реформи, все ще далека від того, щоб надавати всім дітям рівні шанси в розвитку і виборі професії. Зокрема це стосується випускників сільських та міських шкіл.
У чому головні відмінності освіти міських і сільських школярів?
Різниця в балах ЗНО серед учнів із сільської місцевості та міст з різних предметів становить в середньому 15 балів. Найбільший розрив - в результатах з математики та англійської мови. При здачі ЗНО в 2018 з української мови серед випускників міських шкіл не подолали прохідний поріг 4% учнів, серед сільських -18.
На жаль, місце народження визначає освітнє середовище, і істотно впливає на життєву траєкторію людини. Випускникам сільських шкіл доводиться працювати і займатися самоосвітою більш інтенсивно, щоб вступити до столичного ВНЗ на престижну спеціальність.
Часто сільські школярі не продовжують навчання до 11 класу. У багатьох школах передбачено всього 9 класів, або ж 10-11 класи закривають, так як діти не продовжують шкільну освіту, а вступають до коледжів на робочі спеціальності. Частина сільських школярів, бажаючи отримати більш якісну освіту, вже після 7 класу вступає в міські ліцеї та гімназії в яких передбачені гуртожитки. І тоді вже, після 11 класу, штурмують ВНЗ України. І, звичайно ж, в загальній статистиці вони числяться випускниками міських шкіл. Хоча значний відсоток надходить до ВНЗ місцевого значення, але деякі і до вишів Києва, Львова, Харкова та Одеси.
Фактом залишається і те, що випускники сільських шкіл рідше обирають престижні спеціальності з високим конкурсом і прохідними балами.
Наприклад, сільські випускники значно частіше вибирають педагогічні та аграрні спеціальності і вдвічі рідше, ніж їх однолітки з міських шкіл, намагаються вступати на спеціальності в сфері IT.
Чому так відбувається?
- Відсутність можливості вибору елітних шкіл і викладачів;
- Відсутність різноманітних загальноосвітніх гуртків і можливості поглиблено вивчати предмети з репетиторами за місцем проживання. Для цього дитині потрібно їздити до найближчого міста, або займатися в онлайн-режимі. Це тенденція останніх років яка хоч якось вирівнює ситуацію;
- Рівень доходу жителів сіл, за даними Госкомсатату на 14% нижче, ніж міських жителів. Хоча і рівень витрат в сільській місцевості нижче, на продукти, наприклад.
- Рівень освіти батьків. Серед сільського населення вищий відсоток батьків, що мають низький рівень освіти. Якщо батьки закінчили школу і все життя працювали на землі, то з більшою ймовірністю і дитина захоче займатися чимось подібним, ніж буде марити кар'єрою програміста. Так що в основі всього - розуміння дорослих важливості забезпечити дитині можливості для розвитку його талантів і пошук шляхів до отримання максимально якісної освіти.
Сільській дитині з амбіціями доводиться раніше ставати самостійною і більше покладатися на свої сили. Часто вони досягають успіху не завдяки, а всупереч обставинам.
Можна звичайно думати що проблема міста-села нерозв'язна, але в багатьох країнах освітня нерівність менш відчутна, наприклад, за даними PISA, в Сінгапурі, Японії, Естонії, Фінляндії, Канаді, Південній Кореї, країнах Скандинавії. Так що, нам є куди рости, і до чого прагнути.
Фото: depositphotos
Читайте також
