За результатами ЗНО: чому в Україні все ще немає рівніх освітніх можливостей для кожної дитини?

В Україні завершується вступна кампанія, діти і батьки хвилюються в очікуванні результатів.

Статистичні ж дані говорять про те, що українська освіта, незважаючи на реформи, все ще далека від того, щоб надавати всім дітям рівні шанси в розвитку і виборі професії. Зокрема це стосується випускників сільських та міських шкіл.

У чому головні відмінності освіти міських і сільських школярів?

Різниця в балах ЗНО серед учнів із сільської місцевості та міст з різних предметів становить в середньому 15 балів. Найбільший розрив - в результатах з математики та англійської мови. При здачі ЗНО в 2018 з української мови серед випускників міських шкіл не подолали прохідний поріг 4% учнів, серед сільських -18.

На жаль, місце народження визначає освітнє середовище, і істотно впливає на життєву траєкторію людини. Випускникам сільських шкіл доводиться працювати і займатися самоосвітою більш інтенсивно, щоб вступити до столичного ВНЗ на престижну спеціальність.

Часто сільські школярі не продовжують навчання до 11 класу. У багатьох школах передбачено всього 9 класів, або ж 10-11 класи закривають, так як діти не продовжують шкільну освіту, а вступають до коледжів на робочі спеціальності. Частина сільських школярів, бажаючи отримати більш якісну освіту, вже після 7 класу вступає в міські ліцеї та гімназії в яких передбачені гуртожитки. І тоді вже, після 11 класу, штурмують ВНЗ України. І, звичайно ж, в загальній статистиці вони числяться випускниками міських шкіл. Хоча значний відсоток надходить до ВНЗ місцевого значення, але деякі і до вишів Києва, Львова, Харкова та Одеси.

Фактом залишається і те, що випускники сільських шкіл рідше обирають престижні спеціальності з високим конкурсом і прохідними балами.

Наприклад, сільські випускники значно частіше вибирають педагогічні та аграрні спеціальності і вдвічі рідше, ніж їх однолітки з міських шкіл, намагаються вступати на спеціальності в сфері IT.

Чому так відбувається?

  • Відсутність можливості вибору елітних шкіл і викладачів;
  • Відсутність різноманітних загальноосвітніх гуртків і можливості поглиблено вивчати предмети з репетиторами за місцем проживання. Для цього дитині потрібно їздити до найближчого міста, або займатися в онлайн-режимі. Це тенденція останніх років яка хоч якось  вирівнює ситуацію;
  • Рівень доходу жителів сіл, за даними Госкомсатату на 14% нижче, ніж міських жителів. Хоча і рівень витрат в сільській місцевості нижче, на продукти, наприклад.
  • Рівень освіти батьків. Серед сільського населення вищий відсоток батьків, що мають низький рівень освіти. Якщо батьки закінчили школу і все життя працювали на землі, то з більшою ймовірністю і дитина захоче займатися чимось подібним, ніж буде марити кар'єрою програміста. Так що в основі всього - розуміння дорослих важливості забезпечити дитині можливості для розвитку його талантів і пошук шляхів до отримання максимально якісної освіти.

 Сільській дитині з амбіціями доводиться раніше ставати самостійною і більше покладатися на свої сили. Часто вони досягають успіху не завдяки, а всупереч обставинам.

Можна звичайно думати що проблема міста-села нерозв'язна, але в багатьох країнах освітня нерівність менш відчутна, наприклад, за даними PISA, в Сінгапурі, Японії, Естонії, Фінляндії, Канаді, Південній Кореї, країнах Скандинавії. Так що, нам є куди рости, і до чого прагнути.

Фото: depositphotos

Читайте також

Щастя знайти свою професію: навіщо потрібні профорієнтаційні проекти і де їх шукати? - інтерв'ю

Поринути у чорну діру та подолати невизначеність - профорієнтаційний форум для школярів

Обираємо професію: профорієнтаційна онлайн-платформа для підлітків

Нове на сайті