Про ритуал засипання із перших вуст від мами-блогера

Нещодавно ми опублікували цікаві і корисні роздуми Олени про те, як формується дівчачий початок і чому метод заохочення-покарання не можна вважати ефективним способом виховання.

Олена - мама прекрасної дівчинки Мишки. Маляті 1 рік і 3 місяці, вона дуже мила і допитлива. Сьогодні Олена розмірковує, про те, як дівчатка стають дівчатками ... Дуже цікаво і пізнавально.

Олена

Олена Лобова - автор, експерт із комунікації та (не) ідеальна мама

Це навіть не стільки міркування, скільки переказ досвіду нашої сім'ї. Усі книжки про вирощування немовлят хором стверджують, що ритуали - наше все. І в цьому питанні я їм вірю і погоджуюся. Один із важливих ритуалів - ритуал відходу до сну. Ми все робили по книжці і у нас все спрацювало.

Чесно кажучи, я вже не можу згадати як саме Мишка засипала, коли їй не було ще й місяця. Ось зовсім не пам'ятаю. Хоча здавалося, що ніколи цього не забуду. Але саме тоді я зрозуміла, що не знаю жодної колискової! Ні, брешу, одну знала - «сплять втомлені іграшки» із радянської передачі для малюків, яка йшла після програми «Час». Але цього, звичайно, мало, та й вона мені здалася недостатньо тужливою. І ми з чоловіком почали перебирати всі відомі і невідомі нам колискові, щоб скласти свій плей-лист.

У цей же час друзі (досвідчені люди нас оточують!) подарували нам кілька дисків із колисковими піснями.

АЛЕ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ЦЕ НЕ ТАКЕ ПРОСТЕ ЗАВДАННЯ - ПІДІБРАТИ КОЛИСКОВУ ДЛЯ НАЙКРАЩОГО МАЛЯТИ.

Тому що з одного боку, колискові повинні присипляти. А з іншого боку, вони повинні подобатися батькам, причому обом батькам! Колискові народів півночі (прости подруга Ленка!) здалися нам занадто тужливими і тужливими, хоча Мишка під них досить швидко відключалася. Але ми при цьому впадали в депресію. Збірник українських колискових (прости друг Андрюха!) Мишку не присипляв, хоча чоловікові дуже сподобався. У хід пішли всі можливі плів-листи, які пропонував ютюб у парі з гуглом.

І, врешті-решт, сформувалася перша п'ятірка. Номер один - шикарна білоруська колискова, вона ж «Калиханка - Доўгі дзень», в якій «Спяць и мишкі и стрижи, спяць машини в гаражі ...». Номер два - пісня Білої Ведмедиці - ну куди ж без неї, світлі асоціації із самого дитинства, та й слова знаємо напам'ять. Номер три все-таки «Сплять втомлені іграшки», знову ж асоціації дитинства і знання слів. Номер чотири - класична «Спи моя радість, засни». Але тут були складності - пісня нам підходить, слова прекрасні, але всі аранжування і голоси, які є у відкритому доступі нам не подобалися. Довелося йти на компроміс і записати найкраще з доступного. З номером п'ять теж було не все так просто. Хотілося колискову українською мовою. Чоловік із дитинства пам'ятає «Заходить за хмари зоря-зоряниця». І пісня начебто хороша, але в моєму дитинстві я оригінал її не знала, зате в піонерському таборі підхопила дурний переспів «заходить до хати вампір волохатий». І тепер, як тільки я чую цю мелодію і початок тексту - починаю безглуздо хихикати і не можу зупинитися. Загалом, пісня у плів-лист увійшла, але я в перший час на цій пісні виходила з кімнати і здавала посаду чоловіку.

малюк спить Фото: Анна Муха

Далі пішло легше. Мелодії і слова стали самі звідкись приходити до нас, спливати з підсвідомості. Так прийшла моя улюблена «Зелена карета» Олександра Суханова. Я раптом почала її намурликувать, не розуміючи ще що це я таке наспівую. А потім спливли слова, пару стовпчиків буквально, а далі гугл допоміг. Коли я включила цю пісню, то відчула неймовірний кайф - ця пісня для мене з студентських років, коли ми засиджувалися ночами з гітарою і я жила в постійному передчутті щастя. І раптом це передчуття щастя злилося з абсолютним щастям батьківства. З цього моменту я почала не просто включати колискові на планшті, а співати їх доньці сама. Спочатку під планшет - таке колискове караоке, а потім вже і без планшета.

Ну і ще парочка пісень так само спливли самі по собі: «За пічкою співає цвіркун» і «Котику сіренькій, котику біленький, не ходи по хаті» - у будинку, де дитину супроводжують два кота, ця пісня повинна була прийти.

Разом, наш плей-лист складається із восьми пісень і приблизно з півтора місяців ми кожен день дотримуємося один і той же ритуал: купаємо дитину, одягаємо в піжаму, гасимо світло і починаємо співати колискові. Зараз доньці рік і чотири місяці. У 8 випадках із 10 на середині циклу дитина засинає. Але, звичайно, залишаються ті ж 2 ситуації з 10-ти, коли цього не відбувається. Це трапляється, коли або щось болить, або наша маленька людина сильно збуджена, не змогла ще переварити враження дня. Іноді цикл колискових доводиться повторювати по три рази. Іноді навіть переривати і дати «випустити пар» - у нашому випадку це відбувається у вигляді бігання по ліжку, падання і гойдання із боку на бік. Були навіть цинічні спроби танцювати під колискові, але ми їх м'яко припинили. Але в цілому - це працює. І заодно розвиває таланти батьків.