Складна розмова: як поговорити з дітьми про смерть близької людини

Спеціалісти ЮНІСЕФ зібрали декілька порад, як говорити з дитиною в різному віці на цю важку тему, аби трохи полегшити сум і збентеження від втрати. Важливо також вислухати дитячі думки з цього приводу і відповісти на запитання, що обов’язково виникнуть після розмови.

Як сумують діти в різному віці?

Реакція дитини на смерть близької людини буде різною залежно від її віку та попереднього життєвого досвіду. Усі діти різні, і наведені нижче приклади вікових реакцій можна застосувати до дітей різного віку та інтелектуальних здібностей.

Маленькі діти віком до 5 років часто не розуміють, що смерть, це назавжди, і можуть питати, чи повернеться померла людина. Вони можуть демонструвати зміни поведінці, наприклад потребувати більше тілесного контакту з дорослим, якому довіряють. В цьому віці на стрес дитина може реагувати регресом в навичках, наприклад, знову почати мочитися у ліжко. Такі прояви дуже поширені і зазвичай припиняються через певний проміжок часу.
Старші діти віком від 6 до 11 років починають розуміти, що смерть — це назавжди, і можуть хвилюватися, що інші близькі члени родини та друзі помруть. Вони можуть почати ставити більше питань і захотіти зрозуміти, що сталося. Вони можуть проявляти своє горе через гнів і відчувати фізичні болі.

Тимчасово може погіршитись успішність в школі, можуть бути складності з зосередженням. Варто попередити вчителя – вихователя дитячого садочку про події в родині.

Підлітки віком приблизно від 12 років розуміють, що смерть є незворотною і трапляється з усіма, включаючи них самих. Їм часто цікаво зрозуміти, чому це відбувається. Їхні реакції будуть різними і можуть включати апатію, гнів, надзвичайний смуток і погану концентрацію.
Пам’ятайте, що не існує «правильного» способу сумувати, а також конкретних етапів, на яких мають з’являтися різні емоції чи поведінка. Реакція дітей дуже різниться залежно від віку, інтелектуальних здібностей, стосунків із загиблим, реагування інших членів родини, культури та суспільства, в якому вони живуть.

Як повідомити дитині, що її близька людина померла?

Дуже важливо – не приховувати правду і не зволікати з повідомленням. Цілком природно хотіти захистити свою дитину, але найкраще бути чесним. Якщо розповісти своїй дитині про те, що трапилося, це збільшить її довіру до вас і допоможе пережити втрату близької людини.

Знайдіть безпечне і тихе місце, щоб поговорити з дітьми і продумати те, що ви збираєтеся сказати. Попросіть дітей сісти з вами. Якщо це маленька дитина, і у неї є улюблений предмет - іграшка чи ковдра, дозвольте їй це тримати. Говоріть повільно та часто робіть паузи, щоб дати дитині час зрозуміти, а собі – впоратися зі своїми почуттями.
Будьте чуйними та чесними з дітьми будь-якого віку, але будьте особливо чіткі з маленькими дітьми та не використовуйте евфемізмів. Сказати щось на зразок «ми «втратили» когось» ще більше заплутає маленьку дитину, оскільки вона не зрозуміє, що це означає. Психологиня Світлана Ройз радить: «метафори зрозумілі дитині після 9-10 років. Для малюків - за ними будуть зовсім не ті образи, які ми припускаємо. «Він полетів на небо», «він заснув», «він нас покинув», «він тепер завжди буде за тобою спостерігати», «пішов у землю», «земля йому буде пухом» – це все незрозуміло, за кожним цим словосполученням – образ, який дитина домальовує, виходячи зі своїх знань про світ».
Можна сказати наступне: «Я хочу поділитися дуже сумною новиною. Твій дідусь помер. Це означає, що його тіло перестало працювати, і ми більше його не побачимо». Батькам може бути важко використовувати таку пряму мову, але важливо бути чесними та прозорими».
Необхідно дати дитині час засвоїти цю інформацію. Маленькі діти можуть не проявляти реакції, і здається, що вони не слухають. Варто набратися терпіння і дочекатись їхньої уваги. Також будьте готові до того, що діти молодшого віку будуть ставити ті самі питання знову і знову, як у цей момент, так і протягом наступних днів і тижнів.
Діти можуть хвилюватися, що вони сказали або зробили щось, що спричинило смерть. Діти будь-якого віку можуть почуватися винними, тому перевірте, чи відчувають вони відповідальність за те, що сталося. Можна запитати прямо: «Чи не думаєш ти, що тато помер через те, що ти сказав або зробив чи не зробив?» Поясніть простими словами, що сталося, і запевніть їх, що вони не винні. Наприклад: «Ти не зробив нічого поганого. Ніхто нічого не міг зробити, і ніхто не був винен (якщо це справді так)». В нашій реальності, якщо рідна людина загинула на війні, дитина має знати правду, хто в цьому винен.

Чи можна дорослому сумувати перед своєю дитиною?

Це абсолютно нормально – і природно – показувати, що ви сумуєте. Якщо ви сумуєте і плачете, не мовчіть - розкажіть дитині, що ви відчуваєте, і запевніть, що немає нічого поганого в тому, щоб проявляти свої почуття та не приховувати їх від інших. Це допоможе дітям краще називати, переживати, проявляти власні почуття.