Найнезручніше запитання, поставлене моєю донькою було тоді, коли ми їхали в маршрутці і вона побачила афроамериканця. «Чому дядько брудний?» - поцікавилася Єва, а я сподівалася на те, що чоловік не знає мови і не зрозумів, що сказала моя донька.
Питання, які здаються нам незручними, для дітей абсолютно нормальні. Вони прямолінійні і їм не заважають будь-які умовності. У деяких ситуаціях ми можемо навіть повчитися у них. І, по суті, діти мають право цікавитися і дізнаватися нову інформацію.
Що я роблю, коли донька задає незручні питання?
- Перше, що я роблю, почувши питання, яке може приголомшити мене, я намагаюся відповісти на нього відразу. Кажу «зараз подумаю» і видаю відповідь.
- Пояснюю зрозуміло. Найчастіше я швиденько складаю маленьку казку про дівчинку, хлопчика, квіточку або машинку і доношу це до дитини. Вона любить такі пояснення. Буває, просить розповісти ще.
- Кажу правду. Коли Єва спостерігала за молодшим братом, який бігав голяка, вона запитала «а чому у мене не виросла піся?» Я не стала їй говорити, що виросте, а пояснила, що її теж росте і надійно захована усередині. Дитина, відчула справедливість і заспокоїлася.
- Не відмахувалася. Завжди знаходжу час, щоб вислухати і відповісти на питання. Якщо питання незручне у плані постійної повторюваності типу «можна мені ще одну цукерку?». Я намагаюся переключити увагу з одного предмета на інший «а давай знайдемо твою єдинорожку!»
- Ну і, звичайно ж, я ніколи не говорю «не знаю»! Якщо Єва випадково поцікавиться у мене, що таке синхрофазотрон, відповідь завжди можна знайти в Інтернеті! І зрозуміло пояснити!
Фото: shutterstock
Читайте також
