І якщо на початку хочеться вірити як у єдинорогів, поки тобі не покладуть на груди якогось синього маленького монгола, то друге викликає всю гаму почуттів від любові до ненависті (іноді цей перехід може зайняти не більше однієї секунди) і почуття жалості, що розтринькала свій шанс бути безтурботним чайлдфрі.
Шкодую про неможливість нормально виспатися
І як будь-яка інша мама відразу ж картаю себе за цю думку і починаю захоплено розповідати що «це круто прокидатися о п'ятій годині ранку від удару маленької голівоньку в перенісся». Відмінно бадьорить, хочу вам сказати! Але іноді ввечері перед сном думаєш «Коли вже пенсія? Там обіцяють, що я висплюся!»
Шкодую про безнадійно втрачену чистоту приміщення
Причому, будь-якого приміщення, куди зайдуть мої діти і проведуть там більше десяти хвилин. Найбільше було соромно, коли Єва справила свої природні маленькі потреби на підлозі аптеки, куди ми зайшли купити підгузники поштучно.
Шкодую про втрачену оперативність
Пояснюю. У період до дітей захотілося мені шоколадки або ковбаси. Або вина. І я така, не порушуючи цю гармонію думки, уже однією ногою у магазині. Біжу, волосся назад. Тобто, від думки до її втілення у життя могло пройти не більше десяти-п'ятнадцяти хвилин (якщо довше, не так уже й хотілося). Тепер після думки «ой, потрібно йоржик для унітазу по акції купити» до її втілення із двома дітьми проходить не менше півгодини. Одягнути, взути, вислухати всі бажання, виконати всі бажання, поміняти підгузник і взяти в зуби самокат, який «ну дуже потрібен»... Тепер нарешті можна виходити.
Шкодую про те, що сплю не окремого
І все одно продовжую спати в обнімку з дітьми. Таке прекрасне почуття!
Шкодую наших мам і бабусь
Тільки ставши мамою, можна оцінити той титанічний труд, який вкладали в нас наші батьки без наявності пральних машин, мультиварок і розвиваючих іграшок. Шкода, що раніше такого не було і все лежало на їх тендітних плечах!
Фото: особистий архів Олени Стронг
Читайте також
