У психології є вираз «емоційні повені», коли «емоції затоплюють мозок». Виявляється, при сильному емоційному ударі, у стані афекту, лобові частки головного мозку, що відповідають за прийняття рішень, відключаються.
Аліна Колесник - дитячий і сімейний психолог, мама молодшого підлітка і студентки 1 курсу
У дітей функції лобових часток не сформовані, тому 2-3х річний малюк не може себе вмовити, якщо боїться, радіє, засмучується - переживає різні емоції.
БАТЬКАМ ВАЖЛИВО ПРИЙНЯТИ, НАЗВАТИ ЕМОЦІЇ І ПРИДУМАТИ ПЛАН, ЯК ПОЛЕГШИТИ ПРОЖИВАННЯ ЦИХ ПОЧУТТІВ
Людмила Петрановська
Наприклад, боксувати подушку при злості або обіймати улюблену іграшку при неприємних медичних процедурах...
Емоції під забороною
На жаль, батьки частіше реагують на прояв емоцій своїх дітей так само, як їх виховували в дитинстві: забороняють відчувати і проявляти емоції. Мами більше схильні заперечувати, забороняють відчувати: «Це зовсім не боляче», «Нічого страшного». Папи ж забороняють проявляти емоції: «Не смій плакати», «Ніколи не показуй, що боїшся». І дитина стримується.
Після такого довгого терпіння відбувається вибух (афект) або невідреаговані, пригнічені почуття зберігаються в організмі у вигляді захворювань.
До підліткового віку діти напрацьовують ті чи інші способи реагування. Але гормональна перебудова, дисбаланс структур мозку впливають на поведінку підлітка. Особливо такі зміни помітні батькам спокійних дітей.
Спокій уже в минулому
Мами і тата холериків вже в дитинстві стикаються із перепадами настрою своїх дітей. Таких діток частіше водять до психолога або на групи корекції. А спокійних діток, флегматиків або врівноважених сангвініків більше завантажують розвивали для вундеркіндів. Спокійні діти «зручні» вихователям, показують високі досягнення, радують батьків. Тому, коли десятирічка - відмінник, переможець олімпіад, раптом починає грубити, грюкати дверима і заперечувати свої досягнення і інтереси, батьки в замішанні, іноді - у шоці.
Перш за все важливо розуміти, що
ПІДЛІТКОВИЙ ВІК, ЯК ВІТРЯНКА, ОБОВ'ЯЗКОВО ПРОЙДЕ. АЛЕ ПРОЖИТИ ЙОГО ВАЖЛИВО ВЧАСНО, ЩОБ ПОТІМ НЕ БУЛО УСКЛАДНЕНЬ
Світлана Ройз
Емоційний інтелект необхідно розвивати ще й тому, що він цінується набагато більше, ніж знання. Люди з високим емоційним інтелектом успішніші, здорові і щасливі. Саме цього ми бажаємо нашим дітям!
Емоційний інтелект батьків
Розвиваючи емоційний інтелект разом із підлітком, дорослі допомагають собі і підтримують свою дитину. Це така «зеленка» під час «вітрянки», підліткової кризи.
Наша з вами задача - розглядати конфліктні ситуації, емоційні сплески не як проблеми, а як можливості розвитку.
Ознаки розвиненого емоційного інтелекту
Виділяють ряд ознак високого емоційного інтелекту. Дорослі можуть допомогти підліткам, розвиваючи ці навички разом.
Здатність впізнавати і називати свої почуття.
Маленькі діти заспокоюються, якщо озвучити їхні почуття. Називання почуттів допомагає і дорослому, але люди не завжди знаходять потрібні слова, щоб розповісти про свої переживання й відчуття.
- Дитині 2-3х років ми називаємо почуття: тобі зараз страшно, весело, сумно.
- Із підлітками озвучуємо тільки свої: я злюся, мені сумно, запитуємо: що ти відчуваєш?
Добре обговорити, які почуття відчували і як проявляли герої фільму або книги.
- Дивіться фільми і читайте книги, цікаві вашим дітям. Доречне цитування улюблених героїв дуже допомагає налагодити комунікацію із підлітком.
Для розвитку здатності називання почуттів є сімейні ігри.
- Усі члени сім'ї пишуть список почуттів. Потім кожен читає вголос свій список, якщо повтор, то викреслюють. Перемагає той, у кого більше неназваних почуттів.
Уміння управляти почуттями.
Це дуже складно для підлітків, тому що префронтальна кора головного мозку, відповідальна за розуміння наслідків, контроль і придушення сьогохвилинних імпульсів знаходиться у безперервному розвитку. Підлітки потребують підтримки і мотивації із боку дорослих у питаннях, що стосуються роздумів над своїми діями.
МИ, ДОРОСЛІ, ПОВИННІ СТАТИ «ЛОБОВОЮ ЧАСТИНОЮ» НАШИХ ДІТЕЙ, ВИКОНУЮЧИ ФУНКЦІЇ, ЯКІ В ЇХ МОЗКУ ЩЕ ТІЛЬКИ ФОРМУЮТЬСЯ
Альберто Пеллау
Стати «лобовою частиною» - це не моралізаторство і розповіді про те, що таке добре і що таке погано, а більше питань і спонукання до роздумів.
Найбільш правильні і важливі речі підліток сприймає, як тиск, обмеження його свободи, якщо це тільки не висновок, до якого він прийшов сам.
Здатність до емпатії - уміння відчувати, що відчуває інша людина.
Співпереживаючи героям вистави або фільму, підліток уже може стримувати себе у прояві емоції. Для того, щоб емоція була пригнічена, важливо дати можливість проговорити, що відчував або відреагувати пізніше - поплакати, проявити рухову активність.
Мій десятирічний син не плакав на фільмі «Кіборги», після сеансу відмовився говорити про фільм, пославшись на головний біль. Того вечора випав сніг і ми пішли прогулятися удвох. Говорили про прості речі: красу природи, сліди на снігу. Зустріли сім'ю із малюком, які ліпили сніговика на темній площадці. Тут, у темряві зимового вечора, мій син, який дорослішає, дозволив себе обійняти і дозволив собі плакати.
Співпереживати без слів
- Уміння надати емоційну підтримку іншим.
Важливий навик у розвитку емоційного інтелекту. Уміння підтримати іншого найкраще проявляється у спільних поїздках з однокласниками, на спортивних зборах, у таборах відпочинку. Такі поїздки дуже важливі і бажані для підлітків. Батьки відзначають, що в цих поїздках діти дорослішають.
У колективі підліток освоює ще й
- Уміння будувати емоційно-теплі відносини.
Настає час кращих друзів і перших побачень. Для батьків у цей хвилюючий період, важливо бути поруч, але не втручатися, даючи поради і настанови.
Початок любовних, близьких дружніх відносин сприяє не тільки зміцненню і поліпшенню нашої здатності взаємодіяти з іншими людьми, але і допомагає зрозуміти самих себе.
ОСНОВНА НАВИЧКА УСПІШНОСТІ, ЯКА ЗАКЛАДАЄТЬСЯ У ДИТИНСТВІ, - УМІННЯ ПЕРЕЖИВАТИ ФРУСТРАЦІЮ (РОЗЧАРУВАННЯ, НЕМОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАТИ БАЖАНЕ), НЕ РУЙНУЮЧИСЬ.
Мало хто із дорослих мають такий навик, тому батькам важливо звертатися за допомогою до фахівців. Існують групи спілкування для підлітків, психологи, психотерапевти, наставники.
- Просити про допомогу - теж важливий навик. Не поспішайте допомагати вирішувати проблеми свого підлітка. Зробивши паузу, ви даєте можливість підлітку самому усвідомити, що йому потрібна допомога, звернутися до вас.
- Уміння відмовити, сказати «ні».
Звертаючись до людини із проханням, ми готові до того, що співрозмовник може не погодитися, відмовити нам.
Батьки частіше висувають вимоги, що призводить до опору або підпорядкування із боку підлітка. Опір призводить до конфронтації, а підпорядкування пригнічує особистість. Можливість відмовити, сказати «ні» дитина сприймає як повагу до його особистості.
Так підліток вчиться вибудовувати кордони, оцінювати ризики для себе і оточуючих.
- Уміння змінювати почуття, заспокоюватися і вміння мотивувати себе.
Кращі помічники в розвитку цих навичок - спортивні секції, йога, дихальні практики, кінезіологічна гімнастика, масаж.
Існує величезний вибір методик, вправ для саморегуляції: від склянки води, рахунку до десяти і глибокого дихання до знання «точок мозку» і технік сонустройки.
Важливо пам'ятати, що в момент «затоплення» марно розповідати потопаючому, хто винен і що робити. Помітити і надати першу допомогу необхідно, тому що тонуть зазвичай тихо без закликів про допомогу. Якщо відчуваєте, що самі не справляєтеся - звертайтеся до фахівців.
Інформація про семінар Аліни Колесник читайте за посиланням
Фото: shutterstock.com
Читайте також
