Вірші можуть дати відповіді на найгостріші і глибокі питання сучасної людини. У прозі житті завжди є місце віршам, а любов - то прекрасне почуття, яке надихає на створення світлої і щирої поезії. Спеціально до свята, ми зробили для вас добірку красивих віршів про кохання сучасних українських і зарубіжних поетів. Насолоджуйтесь!

5 красивих віршів про кохання

Оксана Забужко

…І солод слів, 
І холод сліз, 
І дотик чистий і шовковий… 
Візьми мене у темну вись - 
Я легша пасем цигаркових. 
Повільні очі підніми 
(Чи так розводять райські брами?)  
І душу в мене одніми, 
І обніми її губами… 
…Розломом - ох! - у листопад 
Підлогу й стіни закрутило, 
Текуче сяйво проступа 
Крізь контур той, що звався тілом! 
І - відхились… 
І - відпусти… 
Бо в чорнім космосі даремно 
Гудуть натужно, як дроти, 
Дві долі, строго паралельні. 
А цей потріскуючий шум - 
То шерех крил поза спиною… 
Любов! Не прихистку прошу - 
Свободи, 
світлої й страшної… 

 Кунце Райнер

Кохання – це дика троянда всередині нас,
Вона пускає своє коріння в наших очах,
Коли вони стрічають погляд коханого.
Вона пускає своє коріння у наших щоках,
Коли вони відчувають подих коханого,
Вона пускає коріння в нашій руці,
Коли та торкнеться долоні коханого.
Вона пускає своє коріння, росте, буяє,
Й одного вечора, або одного ранку,
Ми відчуємо, що воно вимагає простору в нас.
Кохання – це дика троянда всередині нас -
Недосяжна для глузду й непідлегла йому.

 
Юрий  Іздрик

«Я жив би з тобою на дикому острові…»
я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою - нормально і просто
й життя не минає пусто.
і ранок завжди обіцяє зустріч
а вечір завжди натякає на більше
і в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші
густішає чай і вариться кава
контрольні дві сигарети
все співпадаює цілком нелукаво -
знаки предмети прикмети.
все випадає зі схем і матриць
і йде за козиром козир
ми виграємо найважчу з партій
і переходимо в прозу.
і проживаєм життя словами
буквами числами фразами
нуль розділових знаків між нами -
ми завше пишемось разом.

Сергей Жадан

Вночі я не встиг про це сказати.
Ніч — це серця з золотими нервами.
А на ранок виходиш зі своєї казарми -
сонце вгорі
і туман між деревами.
Діти його просвічують душами,
основи його — вологі, останні.
Якщо не хочеш про мене думати —
думай про ці дерева в тумані.
Думай про них, коли тобі радісно,
думай, коли тобі хочеться плакати.
Дерева в тумані схожі на радіо —
діляться бідами,
діляться планами.
Якщо не хочеш про мене згадувати,
якщо не маєш сили та спокою,
думай про ліс, що стоїть загатою -
міцною, надійною та високою.
Думай про сталеве коріння,
думай про надрізи й крону.
Нехай ця земля, смоляна і осіння,
наповнить теплом
ніч твою чорну.
Думай про мокру траву між дюнами,
думай собі, ніби так і треба.
Я ж знаю, про що ти насправді думаєш,
коли ти думаєш про дерева.
Я знаю, я все це собі переховую
серед туману й огрому нічного.
Немає нічого випадкового.
Немає нічого.
Зовсім нічого.

 
Джастін Камачо

Неможливо закохатися іще раз 
Уперше. 
Перший раз почервоніти, 
Перший раз відчути шал серця, 
Перший раз бігти назустріч таємниці, 
Вперше збожеволіти від щастя. 
Учора в авто, 
Під звуки блюзу, 
Подумки я повернувся у минуле. 
Якби того серпневого вечора 
Я знав, що тебе більше не побачу, 
Я б вріс корінням у мертвий грунт, 
І дивлячись на тебе, 
Дев”ятнадцятирічну, замріяну, 
Відчув би, що мої літа вбили мене. 
Ліхтарі довкола мене тьмяніють. 
Як солодко роз”ятрювать стару рану.

Фото: depositphotos.com