Про те, як вона побила світовий рекорд, про своїх дітей і стосунки з ними, про своє відчуття щастя Олена Акопян розповіла автору проєкту про жінок і для жінок Connecting Women Інні Катющенко під час дуже щирого і життєствердного інтерв'ю.

Про рекорд на Паралімпійських іграх

У 2008 році в Пекіні я пропливла дистанцію стилем батерфляй з іншим класом, зі стоячими дівчатами. І побила світовий рекорд. Цей рекорд так і не побитий донині. Але я не люблю кричати, що я єдина, хто так зміг. Адже всі ми єдині і неповторні в чомусь. У мене вийшло, я цьому рада, але не бачу сенсу себе постійно вихваляти за те, що було зроблено 13 років тому.

Про дітей

У мене двоє дітей, дочка і син. Мар'яна і Єгор. Зв'язок з ними у мене божевільний. Але я досить вимоглива мама. Хоча приходжу до того, що потрібно бути м'якшою, давати дітям більше шансів зробити свій вибір. І не треба рівняти дітей під себе. Люди різні, діти різні. Зараз мої діти поки себе шукають, дуже серйозно чимось одним не займаються. Раніше я критикувала їх за це, але зараз зрозуміла, що це марно. Зараз намагаюся нічого від них не вимагати.

Мої діти дуже пишаються, що їх мама знаменита. Коли до сина одного разу хтось підійшов і почав над ним сміятися, мовляв, у нього мама з інвалідністю, на візку, син з гідністю відповів: «Зате моя мама знаменита, а твоя?» Коли я про це дізналася, то розплакалася від щастя. Мені важливо, що дитина не соромиться мене.

Діти нас сприймають такими, якими ми є. Вони з самого народження бачили мене на візку, і не знають, що могло бути якось не так. Звичайно, коли підросли, вони задавали питання, чому я не можу ходити? Я їм все чесно розповіла (на Олену в 14 років напав грабіжник, вкрав сумку, і ножем пошкодив хребет, після цього вона не може ходити).

Про маму

Мама своїм безмежним терпінням в найскладніших життєвих ситуаціях показала, що все можливо, що будь-яку ситуацію можна і потрібно змінити. Мама у мене дуже сильна. Дуже мене підтримувала і своїм особистим прикладом завжди показувала, що не можна опускати руки. Потрібно діяти.

Про побут

Сьогодні нам ніхто не допомагає в побуті, і ми навіть і не плануємо брати помічника. Спочатку я планувала взяти няню надовго. Няня була у нас десь місяців дев'ять, від того моменту, як діти почали ходити, і їх потрібно було комусь поводити за ручку. Коли ж вони пішли в садочок, я зрозуміла, що ми справляємося без няні.

Був момент, коли мені вперше одній потрібно було йти гуляти з дітьми. Я дуже боялася, що вони розбіжаться, не знала, як їх ловити, як перейти з ними через дорогу. Я зібрала себе в кулак, і ми вирушили на прогулянку. Після кількох таких виходів я зрозуміла, що вони мене не кинуть, навпаки, ходять за мною. Я повірила в свої сили, і страх пропав. Разом ми все робимо по дому, прибираємо, готуємо. І Єгор, і Мар'яна дуже мені допомагають.

Про щастя

Я вважаю себе щасливою. Потрібно насолоджуватися тим, що є. Скрізь можна знайти позитив. Навіть якщо все погано, не можна сидіти і страждати. Нам з дітьми дуже подобається книга «Поліанна»: головна героїня в усьому знаходить позитивні моменти.

Фото – сімейний архів Олени Акопян