– Пані Галино, розкажіть, будь ласка, яких принципів Ви дотримувалися у вихованні своїх дітей?
Головний принцип один – завжди розуміти свою дитину. Незалежно від її віку та свого настрою. Дуже важливо, щоб дитині було комфортно в сім’ї. Якщо ти спілкуєшся зі своєю дитиною правильно, враховуєш її думки та бажання, зворотний зв'язок у майбутньому буде адекватним, а стосунки – гармонійними. Постійний діалог з дитиною у будь-якому віці дуже важливий.
– Як Ви вважаєте, що дає кращі результати: м’яке виховання чи вміння чітко поставити дитині мету, так би мовити, вчасно розставити акценти?
На мою думку, повинна бути золота середина. Повністю м’яка лінія поведінки з дитиною, як і повністю тверда дають негативні результати. Варто знаходити середину, коли потрібно, ставити дитину на місце, вказувати їй бажану лінію поведінки. Якщо спілкування з нею адекватне, то вона обов’язково прислухається до порад батьків. У стосунках з дитиною обов’язково повинна бути і м'якість, і розумна вимогливість, і, звісно, ласка – все в балансі.
– Що Ви найбільше розвивали в Златі?
Майже від самого народження вималювалася загальна картина, ким буде ця дитина. Вона майже не вередувала, не плакала, настільки спокійною була. Ми в один момент навіть злякалися, чи це нормально. Але виявилося, що просто в неї такий темперамент. Як би смішно це не звучало, але в 2,5 місяці вона у нас «заспівала». Про це нам повідомила її бабуся, коли Злата буквально почала їй «підспівувати» колискову. Цей звук був схожий на гарчання маленького ведмежати.
Схильність Злати до музики для нас не була несподіванкою. У нашій сім’ї і по лінії мами, і по лінії тата багато родичів мали хист до співу. Тому донька лише підхопила сімейну традицію. Музична школа з раннього дитинства у неї була в пріоритеті. З 5-ти років Злата її відвідувала.
У РАННЬОМУ ВІЦІ ДІТИ АКТИВНО ПІЗНАЮТЬ СВІТ. ВОНИ ЗНАЙОМЛЯТЬСЯ З НОВИМИ ВИДАМИ АКТИВНОСТЕЙ, ЯКІ НАПРАВЛЕНІ НА ЇХ РОЗВИТОК.ОДНАК ВАЖЛИВО НЕ ПЕРЕНАВАНТАЖУВАТИ НЕРВОВУ СИСТЕМУ ДИТИНИ ТА РОБИТИ ПЕРЕРВИ ДЛЯ ЇЇ ВІДПОЧИНКУ
– Злата навчалася з музичній школі з бажанням, чи були періоди, коли потрібно було наполягати на цьому?
Ні, вона ходила до музичної школи виключно за бажанням. Коли постало питання про придбання інструменту, ми запитали в неї, наскільки серйозно вона налаштована. Злата сказала, що хоче грати на піаніно, і жодного разу не передумала. Всі роки вона навчалася без жодного наполягання чи примушування з мого боку. Звичайно, іноді траплялося, що їй хотілося все покинути, але вона дуже серйозна і цілеспрямована людина з самого дитинства. І до музики також ставилася дуже відповідально. Тож гами завжди були у пріоритеті перед прогулянкою з друзями.
– Як вчитель російської мови та літератури чи прищеплювали Ви дитині любов до читання?
Звичайно. Це багато в чому і визначило розширення її кругозору, допитливість. Ми ніколи не лягали спати без читання книг. Про це мені дитина завжди нагадувала. Навіть коли я могла втомитися за день і дещо полінуватися, вона казала: «Мама, ми ще не почитали книжку». І по-іншому дуже тривалий час не могло й бути. Вже до 5-ти років Злата вміла гарно читати.
Потім підключився потужний виховний інструмент – грамплатівки. Спочатку вона слухала збірки казок, оповідань, далі дійшло навіть до прослуховування серйозної симфонічної музики. Все це в комплексі і працювало на те, щоб вибір по життю зробити на користь творчості.
– Чи приділяли Ви в дитинстві Злати увагу її харчуванню, режиму дня, здоровому способу життя?
Так, це питання для мене було і є вкрай важливим. Я вважаю, що режим дня і харчування має значний вплив на самопочуття і здоров’я дитини. Ми ніколи не пропускали сніданок. Я стежила за тим, щоб вона нормально харчувалася у проміжках між школою та заняттями музикою, гуртками. Спорт теж був і є в житті Злати. У дитинстві вона займалася настільним тенісом, танцювала в ансамблі.
– Чи ставили Ви Златі мету, що вона повинна досягти успіху, стати відомою людиною?
Важко сказати напевно. Звісно, я їй не ставила жодних ультиматумів, не наполягала. Але підсвідомо підштовхувала її до цього. Можливо, я таким чином реалізовувала свої мрії, які не збулися. Адже коли я була школяркою, студенткою, то завжди брала учать у концертах, виставах, грала на фортепіано. Тож, мабуть, націлювала і свою дитину на цей шлях. Але по-іншому бути і не могло, адже Злата – природжена артистка. Тембральним забарвленням її голосу я завжди щиро захоплювалася.
– Ви щасливі, що Злата стала співачкою?
Однозначно зараз не можу сказати, тому що через її роботу і пов’язаний з нею спосіб життя її часто немає поруч. Але я дуже щаслива, що вона щаслива. Вона завжди говорить: «Те, чим я займаюся, – це все моє життя, іншого я собі не уявляю».
– Злата – це псевдонім, її ім’я від народження – Інна. Як Ви називаєте доньку? І як сприйняли, що вона змінила ім’я?
Я цілком нормально сприйняла зміну імені доньки, тому що мій життєвий пріоритет – головне, щоб діти були щасливі. Якщо вона щаслива в тій області, в якій реалізується, і для цього їй потрібно було назватися Златою, я тільки рада. Мені дуже подобається ім'я Злата. Називаю я доньку по-різному: Інна, Іннуля, Інночка, зараз частіше – донечка, доня, іноді – Злата, Златочка.
– Якою історією з дитинства Злати Ви можете з нами поділитися?
Історій, насправді, багато, але є одна дуже смішна. Оскільки тато Злати був військовослужбовцем, ми іноді переїздили. В той період ми жили в Білорусі і знімали невелику квартиру. Іграшок у доні було дуже багато: її буквально «задаровували» ними бабуся, тітки, дядьки. Тож щовечора перед сном обов’язково потрібно було прибирати іграшки, інакше у квартирі був би повний безлад. І ось в один з вечорів перед сном я приходжу в спальню до Злати, щоб почитати їй книжечку, а іграшок ніде немає. Потім бачу – посеред спальні величезна гора, накрита білим простирадлом. Злата поскладала всі іграшки на купу і «сховала» їх під простирадлом. Коли я запитала в неї, що це таке, вона відповіла: «Мама, сніг пройшов, а це сніжна гірка. Вночі, коли ми позасинаємо, а моїм іграшкам захочеться покататися на санчатах, вони зможуть це зробити». Я часто згадую цей випадок. Він і смішний, і розкриває творчу натуру, винахідливість моєї доні.
– Як Ви встигали поєднувати материнство та самореалізацію? Що можете порадити молодим мамам?
Я не знаю яким чином, але мами встигають все поєднувати. Іноді здається, що це якась магія, але насправді все реально. Хоча зараз іноді думаю: ну як я це робила? Але тоді все відбувалося якимось природним шляхом. Звичайно, дуже важливим є планування, без нього не вийде все поєднати у своєму житті. Все потрібно вміти робити паралельно. Коли дитина бачить, як мама вміє грамотно організувати своє дозвілля, обов’язково в майбутньому буде брати з неї приклад.
Матеріал підготовано у партнерстві з брендом дитячих сумішей Nutrilon 3,4.
*Відповідно до дослідження «Опитування серед лікарів-педіатрів та сімейних лікарів щодо рекомендацій продуктів дитячого харчування та дитячих молочних сумішей», яке на щорічній основі проводить ТОВ «Тейлор Нельсон Софрез» з 2016 року до жовтня 2020 року серед педіатрів і сімейних лікарів, які рекомендують дитячі молочні суміші для подальшого вигодовування дітей від 1 до 3 років. Безумовна перевага належить грудному вигодовуванню. Перед початком годування проконсультуйтесь з лікарем-педіатром.
