До того як я народила. Звести всі ці муки сутичок і потуг можна в одне просте бажання, питання або посил до всіх вищих сил: «Ну коли вже це все закінчиться?» Усі букви великі.
Після пологів
- Одна гаряча і полум'яна мрія з'явилася не відразу після народження доньки, а коли я спробувала сісти на ліжко і встати бадьоренько і жваво, як звикла це робити. Пекучий біль у промежині від епізіотомії відкинув мене назад у лежаче положення. І наступна спроба встати, скотившись із ліжка, була вже вдалішою. Із того самого моменту я почала мріяти, щоб шви затягнулися якомога швидше. Мріяла півтора тижні, а відчула себе людиною через три.
- Народивши сина, я поспала, бадьоренько і жваво схопилася із ліжка і мало не впала в голодну непритомність. Їсти хотілося неймовірно! У той момент на собі відчула поняття «звірячий голод». Терпіти мені залишалося півгодини, моя кума була в дорозі з провізією. І так, той суп, був найсмачнішим блюдом у моєму житті!
- Щоразу, заходячи прийняти перший душ після пологів (у мене два рази було), я осягала всю глибину відчаю, тільки лише кинувши побіжний погляд на свій живіт. Моє раціональне «я», яке тихо шепотіло: «Заспокойся, ти ж лише три години тому народила!» повністю заглушалося емоційним виттям сирени в моїй голові: «Де мій плоский живіт? І чи буде він у мене взагалі після такого? А що якщо все так і залишиться? »Так ось у списку мрій було, щоб усе повернулося на круги своя.
- Пам'ятаю ще одну заповітну мрію після перших пологів. Коли Єва покакала, я почала кидатися над нею, не знаючи з якого боку підійти і (о жах!) підмити її над умивальником. Я бачила як мама двох дітей спритно крутить-вертить своє друге чадо над умивальником і бажала мені хоч крихту цього досвіду і безстрашності.
- Про що ще мріє мама в пологовому будинку? Про те, щоб швидше прийшло молоко, про те, щоб дитина була спокійною і спала ночами, про те, щоб виписали швидше, про те, щоб мішки під очима можна було б замазати «тональним кремом» для фотосесії «зустріч із пологового будинку» (тональний крем, звичайно ж, був забутий чоловіком вдома). Такі приємні серцю дрібнички і спогади (правда, приємними вони стають після декількох місяців, а то й років)!
Фото: instagram.com/mamaa_lenaa
Читайте також
