Усвідомлене материнство після 40: чому це так чудово

Ще якихось 200 років тому період жіночої молодості краси і цвітіння закінчувався після 20 років, а до 30 багато виглядали так, як в наші дні не виглядають навіть 50 літні дами. Так якщо просто подивитися фотографії наших бабусь в випускному класі школи, то вражає, якими дорослими вони виглядали в свої 17. У сучасному світі простежується тенденція до омолодження людства. Наш автор Ната Онацко розмірковує, що таке молодість і як це бути молодою мамою після 40.

Ната Онацко, автор статей, мама, інструктор йоги

Мені дуже подобається, що ВООЗ зазначив вік молодості до 44 років включно. В мене є ще рік офіційно бути молодою мамою. Що таке молода мама в 40+?

Більше досвіду – більше страхів

Ми ж знаємо, чим закінчуються падіння з висоти, знайомства з незнайомими, контакти з токсичними людьми і ще багато чого. Досвід робить обережнішим і весь час хочеться зупинити дитячий процес пізнання світу своїм «обережно», «не зможеш», «вдаришся». Але ж вік має свою перевагу: вмієш вчасно зупинити свої страхи і дати дитині простір для експериментів.

Більше досвіду – менше страху

Бо вже доросла і вмієш розрулювати сама багато ситуацій, знаєш, що робити. Було стільки падінь, що впевнена, що випливеш. І навіть якщо станеться форс-мажор, знаєш, що Всесвіт мудрий, і твоя дитина проживе своє життя.

Кар'єра чи дитина

Вже не потрібно вибирати. У зрілих мам кар'єра була, є розуміння пріоритетів і дитина отримує максимум уваги від батьків, а не від бабусі. Або ж є гарна няня з малечку. Або довгий-довгий безпросвітний декрет, коли вік наближається до 40, а сидиш дома з першою, другою, третьою дитиною. Є розуміння, що маєш щось робити зі своєю реалізацію і вмінням заробляти гроші, бо форс-мажори бачиш якщо не в своїй, то в сусідніх родинах. Вміння стояти на своїх ногах і мати професію, яка дозволить підняти дітей є складовою зони комфорту. Багато варіантів, але одна спільна риса – дитині даєш максимум любові, часу, посмішок, себе. Бо кар'єра ще буде, а дитинство – одне. Тож насолоджуємося щасливими моментами життя.

Усвідомлене батьківство чи старі моделі

Є багато способів виховання і ми обираємо щодня свій. Але ж все менше мам схильні до «мене били і я гарна виросла», бойкотів тощо і все більше читають, радяться з психологами і свідомо змінюють себе, щоби виростити вільну, щасливу і здорову дитину.

Мені подобається мій вік, бо мені не потрібно йти за порадами до старших, аби зрозуміти, як правильно. Вже є сила довіряти собі, своїм відчуттям, інтуїції, й розшифровувати потреби, бажання та цілі своєї дитини. Я вже можу дистанціюватися від свого дитинства і зрозуміти, що залишити там, а що взяти у батьківство зараз.

Вміння тримати свої кордони

Виростає з дорослості. Вже є самоповага, вміння сказати «ні», відрізати, коли дають без запиту поради, захистити свою дитину на майданчику і такий здоровий пофігізм до будь-якої чужої думки. Сусідам можна розслабитися – точок для натискання все менше. Вже є навички виставляти кордони для знайомих і незнайомих людей і при потребі захищатися.

Самокат чи скейт, підбори чи кеди?

Велосипед чи байдарка, біг чи бачата, йога чи фітнес… Звичайно, можна себе присипати пилом і посилатися на свій вік, але ж. Мала дитина – це потреба сміятися, рухатися, жартувати, робити незвичні речі щодня. Бо інакше як вона знатиме, що таке виклики, щастя, помилки? Обираємо те, що можемо робити разом. Коли хтось знайомиться з нами, відразу помічає, наскільки дитина копіює маму в поведінці, активності, схильності до смартфону або до велосипеда. Ще б так же копіювала любов до здорових страв – мама була б щаслива. Між підборами та кедами обираю останні: в них більше схильності до пригод.
Як змінила мене дитина:

Перейшла на кеди, зручні плаття та кеди.
Навчилася захищати нас жорстким «ні».
Більше рухаюся, мандрую, буваю на міських заходах.
Читаю залюбки дитячі книжки і дивлюся фільми.
Крадькома від усіх переосмислила своє дитинство і сказала мамі «дякую».
Їм сирники, цукерки з фініків та піццу.
Більше не лякаюся свого віку – бо починаю жити з початку.
Планую влаштувати перегони на самокатах.
Мені для щастя не потрібні інші.
Я вмію дякувати тим, хто з'явився в моєму житті і тим, хто пішов.
Розумію, що батьки – дають дитині без наміру отримати щось від них. Просто так. Бо це і є любов.