У Фейсбуці під тегом # батьконавчив зараз досить багато історій, повчальних, зворушливих, красивих і сумних.
Ми написали кілька своїх. Дуже вже хочеться, щоб татів день був так само важливий, як і мамин. І в ньому було багато світлих емоцій, спогадів і любові. Наша, спільна для всієї редакції стаття, - маленький внесок у нові традиції святкування Дня батька.
Те, чого ти мене навчив
Валерія Лещенко - найсміхотливіший редактор 4mama
«Я типова батькова дочка! Погано це чи добре - не знаю, але чоловік вже перестав звертати увагу на те, що я часто починаю свою розмову зі слів «А тато каже, якби ти був на місці мого тата ...».
Я типова жінка, для якої тато - справжній чоловік, у якого виходить найсмачніший пригорілий омлет. Папа не навчив мене плавати, хоча наш будинок стоїть на березі Азовського моря, але він навчив мене правильно чистити бички (риба така, хто пробував - той зрозуміє, що потрібно володіти великою майстерністю), упевнено їздити на машині (іноді на коні), маринувати найсмачніший шашлик (хто сумнівається - готова пригостити) і ніколи не кидати слова на вітер. Ось саме з останнім у мене конфлікт. Фраза «пацан сказав - пацан зробив» стала справжнім девізом. Іноді можна переоцінити свої сили і можливості, і тоді починаються справжні докори сумління: «Я ж пообіцяла!».
А ще цей «синдром відмінниці». Він допоміг мені закінчити школу з відзнакою, університет із золотою медаллю (просто хвалюся), допоміг бути виборчою у людях і йти до переможного! Але зате мій чоловік до сих пір не може зрозуміти, навіщо кружки діставати з посудомийки і обдавати їх окропом, а потім ставити на полицю відповідно до кольору, навіщо відрізати однакові шматки на торті (його взагалі можна їсти ложкою із коробки), прати речі, що не одягалися, але і не пралися уже місяць і обов'язково застеляти ліжко.
Те, що давно хотіла сказати
Оксана Шевченко - досить сентиментальний головний редактор 4mama
Я згадую наш старий мотоцикл із коляскою. Твою гордість.
Скільки мені тоді було, коли ти став вчити мене водити? Сім? Вісім? Ох, який це був захват - сидіти перед тобою, спиратися на груди спиною, тримати кермо і летіти назустріч вітру. А ти пам'ятаєш той випадок, коли ми вирішили підвезти одного нещасного дядечка? Тоді я раптом напружилася від тягаря відповідальності, і ми мало не з'їхали з високого обриву. У тебе на нозі досі шрам: ти гальмував, як міг.
Я пам'ятаю, як наш горе-пасажир пішов тоді, похитуючись і киваючи головою, а я тихенько сповзала в коляску, і тут ти з посмішкою сказав: «Ну що, поїхали далі?». З тремтячими руками, закликаючи на допомогу все своє самовладання, я сіла за кермо і ми доїхали.
Пап, а адже це тепер моя головна фішка: як би не тряслися у мене жижки, я видихаю, посміхаюся, сідаю і ... їду далі.
Ти дуже хотів сина. Мені дуже шкода, що він тоді від вас пішов. Ти сподівався на другого, а народилася я, потім - сестра. Я знаю, як ти нас любиш. І знаю, що тобі завжди складно про це говорити.
Я теж тебе люблю. Дуже!
Ха. А ще пам'ятаєш, як ми ходили разом на рибалку і всі мужики сміялися: «Ні сина. Доводиться водити дочку », а потім у них витягувалися обличчя, коли я тягала рибу за рибою. Ти посміхався і нанизував черв'ячків на гачок для мене. Адже я їх до сих пір боюся.
І по секрету: водити машину краще за всіх вчив мене теж ти. Тільки не розповідай про це своєму зятю, будь ласка.
Коли я до вас приїжджаю, мене все впізнають. Навіть ті, хто ніколи не бачив. Адже я - твоя копія. А ти у мене найкрасивіший, творчий і розумний. Ось мені пощастило ... З Днем батька, татку.
Навчилася цінувати
Олена Мазітова - серйозний редактор 4mama з почуттям гумору
Сьогодні День батька. Зізнатися чесно, я ніколи не відзначала це свято. Але зараз хочу звернутися до всіх, хто вважає його неважливим: цінуйте кожну мить, проведену з татом, адже другої такої можливості у вас може не бути. При цьому абсолютно неважливо, скільки вам років, яку посаду ви займаєте або як ви ставитеся до уряду, адже обійми рідної людини дають нам відчути найголовніше - любов і підтримку.
Розуміння цього завжди допомагало мені бути сильнішою, йти вперед і знати, що я не одна. Навіть у найскладніших життєвих ситуаціях я відчувала його підтримку. Тому хочу сказати своєму татові спасибі! За дивовижні спогади, любов, подорожі, відмінне почуття гумору (яке передалося у спадок:), блакитні очі, оптимізм, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, підтримку, креативність, прагнення до розвитку, відкритість і за те, що разом із мамою подарували мені життя. Зі святом, тату!
Ти живеш у моїх спогадах
Олена Картушина - повелитель сторінки Facebook 4mama
Тату, ти поруч. Ні на секунду в цьому не сумніваюся. Раніше був зі мною думками, тепер - моїми спогадами про тебе. Добрими і смішними. А ще, звичайно, твоїми афоризмами.
О, ці твої афоризми на всі випадки життя! Їх обожнюю не тільки я. Пам'ятаю, в останніх класах школи ми з подругою збиралися писати цілу збірку. Спасибі, па. Ти навчив мене з гумором дивитися на речі. І майже в будь-якій ситуації у моїй голові крутяться твої жарти і приказки. І я посміхаюся.
Ти навчив мене цінності сімейних традицій: у дитинстві щонеділі гуляти з тобою і мамою по центральній вулиці міста і їсти морозиво; пізніше - снідати по вихідним твоїми млинцями всією сім'єю за одним столом, навіть коли я була важким підлітком і вважала, що є в моєму житті речі важливіші. Як я була, дурна, па.
А твій борщ! Я не можу про нього не згадати - це ж просто легенда. Будь-який із моїх знайомих, спробувавши його хоч раз, ще довго згадували найсмачніший борщ у їх житті. Я так хочу твого борщу ...
Я вдячна тобі за великодушність і безумовну любов. За те, що ти дуже любив порядок і подавав мені приклад. За те, що, у кращих традиціях психології, через тебе я дізналася, яким повинен бути справжній чоловік - він умів робити абсолютно все і більше всього на світі люблять свою сім'ю. Ми завжди були для тебе на першому місці. І це краще, що ти міг мені дати. Спасибі тобі, па, ти найкращий тато!
Фото: архів героїв
Читайте також
