Анна - мама одного підлітка і однієї однорічної дитини. У неї великий досвід, іронічний стиль і маса щоденних вражень. Ними вона і буде з нами ділитися в щотижневих статтях.
Анна Малицька - мама двох дітей, журналіст, блогер.
Немає нічого більш важливого, ніж віхи першого року життя малюка, але немає і нічого більше легкорозчинного у круговерті днів.
Ось, поява першого зуба або ж перший політ із дивана. Ах, як таке забути, чи можливо? Однозначно, подія такого масштабу вріжеться у пам'ять ... як би не так! Уже через тиждень зубів стане у два раз більше. А падінь із дивана, стільця, ой, навіть із коляски, - важко буде порахувати.
Усі ці милі блокнотики і програмки в телефоні - спробуй пам'ятати ще й про них. Тому буквально до кінця першого року життя малюка його мама зможе хіба що промимрити щось малозрозуміле - що і коли траплялося.
Переживши з первістком подібну амнезію, я вирішила: із новою дитиною все по-новому. Усе запишу, нічого не забуду, благо, у телефоні можна зберігати фото і відео всяких чудесних дійств, а там і дату глянути можна. Так, звичайно, можна, але вже через пару тижнів нового життя пам'ять телефону забита тисячами кадрів, знайти серед них саме той перший зівочок або легку подобу солодкої усмішки, неможливо.
Саме тому я вирішила створити цілий ряд публікацій - собі на пам'ять, бажаючим поспівпереживати - для розваги.
На початку було вона - проблема із зачаттям
Навряд чи існує хоч одна жінка, яка сказала собі: якщо вже я планую народити, то відмовлюся прямо зараз від вантажу прочитаної літератури, від тонкого почуття рідної мови, щоб не сказати, від подруг і родичів, не готових переходити на новий рівень майбутньої мами, то пак, на новий сленг, багатий «милими» слівцями, з яких «овуляшка» саме пристойне і легкотравне.
Не планувала і я повної відмови від розумових здібностей, але, непомітно для себе, я перестала цікавитися чимось, крім зачаття і перевірки календаря зачаття.
Перестала зустрічатися із подругами, так як їм не було цікаво в тисячний раз слухати мою маніакально-плутану мову про графіки БТ (базальної температури), БХБ (біохімічної вагітності) і примар прадідуся (так називається слабка друга смужка на тесті, яка начебто є, а ніби й немає).
Забудьте про тести після затримки! Справжні маніяки готові їх робити буквально через 3-4 дня після овуляції.
О, до речі, ДПО - ще одна абревіатура фанатичною «овуляшкі» - позначає День Після Овуляції.
Безумовно, у цьому місці легко хмикнуть: «баби погані» і «робити дурам нічого». Але такі, на щастя, оборотні зміни у психіці починаються самі собою, не з першого прогону циклу, а по тому рік-другий безрезультатних спроб завагітніти.
І тут та сама дивовижна ситуація, коли краще мати якийсь медичний діагноз.
Є ДІАГНОЗ - Є ПЛАН ЛІКУВАННЯ, Є СПИСОК ДІЙ, ЯКІ ОБОВ'ЯЗКОВО ПРИВЕДУТЬ ДО ВАГІТНОСТІ.
Ні діагнозу, та ще є дитина в анамнезі? Ну от не дає Господь, йдіть, плодіться і розмножуйтеся, вірніше, намагайтеся і намагайтеся.
Існують форуми, соціальні, у кінці кінців мережі, де можна шукати підтримку, куди можна викладати фото тестів і просити - «гляньте, адже є, є вона - заповітна друга смужка». І отримувати співчутливе - та вроді видніється, зробіть тест ввечері, напевно поярчає. Ой, сама випадково згадала ще одне слово-побажання «Ярчайте!». Говориться у разі, якщо друга смужка точно є, принаймні, точно здається, що є. Залишається їй тільки стати яскравішою, щоб майбутня мама переконалася - це привіт від малюка.
Тут можна вигукнути - так що за кам'яний вік, існують аналізи ХГЧ, здав кров і точно знаєш, чи є хто. Та й хто у здоровому глузді буквально після статевого акту побіжить у ванну робити тест? Ніхто, жодна душа в здоровому глузді і при пам'яті.
Тут ключове слово - у здоровому глузді. На форумах нас були тисячі - із усього світу. Дівчата до 20 років, із суворих релігійних сімей. Де народити потрібно через 40 тижнів після весілля. Ну в крайньому випадку, максимум через рік. Якщо не завагітніла в першу шлюбну ніч - сім'я косо дивиться. Не вийшло через місяць, і через квартал? Пустоцвіт. Так, у 21 столітті. Були дами близько 40, недавно вирішили завагітніти. І раптом раптово усвідомили, що те, чого вони боялися за часів буяння юності, зовсім не те, чого треба боятися. Що «залетіти» не так-то й просто.
Багатодітні матері теж були серед нас. Здавалося б, є у тебе 3, 5 або навіть 9 діток. Чого хвилюватися, що не вийде зачати нового малюка? Але ні. Усі ми тримали дорогоцінні градусники під подушкою, усі ставили будильники на 6 ранку, але неодмінно приємні мелодії.
ЯКЩО ПРОКИНЕШСЯ РІЗКО, ТА НЕ ДАЙ БОЖЕ, ПЕРЕВЕРНЕШСЯ НА ІНШИЙ БІК - УСЕ, ГРАФІК БАЗАЛЬНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ МОЖЕ БУТИ НЕПРАВИЛЬНИМ.
А це значить - невірно розраховані дні овуляції. А це значить - ще один цикл даремно. Тести на овуляцію? А ви в курсі, скільки вони коштують? А потрібно їх не один і не два, а безліч.
Утім, цей чудовий шлях до другої вагітності, який я пройшла досить легко - всього пара років очікування, подумаєш! - має вигляд нешкідливої дитячої гри в щура, як казав незабутній Остап Бендер. Здорова жінка, здоровий чоловік, що ще потрібно, крім як відпустити ситуацію і насолоджуватися процесом? (Будь ласка, ніколи не радьте друзям і знайомим, які поділилися із вами своїм болем невдач, «розслабтеся». Повірте, вони «розслаблюються» так, як краще і не знати тим, у кого вагітність виходила відразу, після одного погляду на його зубну щітку ).
І ось одного разу мені здалося, що на тесті є друга смужка. Ну як є. Намічається. Звичайно, після овуляції всього 5 днів пройшло. І так, у мене вже бували реагенти. Роблю ще тест - порожньо, тільки контрольна. Роблю на наступний день - нічого. Або тільки здається, що нічого, може, я забороняю собі мріяти? А у нас із чоловіком через пару днів відрядження - летимо в Канни через Відень. А це шанс купити електронний тест, який в Україні не продається, коштує дорого, але ніколи не бреше, і каже термін. ClearBlue називається.
Звичайно, мені не такий цікавий Лазурний берег, як аптека. У Відні маємо кілька вільних годин між рейсами, гуляємо. Мені хочеться дивитися не на архітектуру, а на вивіски. Де аптеки?
Це не Київ, де аптеку можна знайти навіть у метро. І мало знайти аптеку, потрібно ще пояснити, що мені потрібно, та ще на німецькому ... Неможливо! Але не такий простий чоловік, який витратив цілу безліч солодких ранків на вимір базалкі! Тест у мене!
Сяк-так долетівши до Канн, заселившись у затишну квартирку, пощебетавши з крихітної господинею - француженкою без віку - я відправляю чоловіка купити сиру і хліба. А сама розриваю упаковку тесту.
Ой вей, інструкція на німецькій! І ось, усе що потрібно, чим потрібно намочено. Дисплейчик на тесті загорівся - на екрані пісочний годинник, мовляв, чекайте. Годинки блимають і зникають. Секунду екран порожній, а у мене в голові розчарування у милості всесвіту: невже сіла батарейка? А що, могла. Скільки цей тест валявся у тій нещасній віденській аптеці? Скільки того заряду в цій маленькій батареєчці! Але пісочний годинник знову з'являється на екрані. Нестерпно! І ... ..зникає знову, надовго. Назавжди. Тому що замість годин з'явився напис (так, на німецькому, але тут переклад уже не потрібен): «Вагітність 1-2 тижні».
У нас вийшло! У нас буде новий чоловічок! У нас буде нове життя!
Фото: Анна Малицька, Olga Dekushі Max Topchii, .depositphotos.com
Читайте також
