Нам складно припустити, який досвід може стати для кожної конкретної дитини травматичним, це залежить від багатьох факторів, пише дитяча психологиня Світлана Ройз. А саме від базового відчуття безпеки, довіри до дорослих, місця, де дитина дивиться мультфільм, типу нервової системи, способу обробки і сприйняття інформації тощо. Ми ніколи не зможемо передбачити всього. Та й не можна захищати дитину від усіх складнощів. Але важливо, щоб досвід, з яким зіткнулася дитина, не перевищував можливості його перетравити.
Поради від Світлани Ройз
Отже, щоб допомогти дитині впоратися зі своїми емоціями під час перегляду якогось відео-контенту, пам’ятай про такі правила:
- Інформація дається за віком дитини (мультфільми мають маркування). Дитина 7-ми років ще часто сприймає інформацію асоційовано: може сприймати себе зануреною в реальність мультфільму. І може не відчувати кордонів екранного і реального світу. І те, що травматичне у 8 років, в 10 вже часто може бути освоєне.
- Ми заздалегідь самі знайомимося, як мінімум, з синопсисом. Є різниця – дитина сама обирає мультфільм або ми їй пропонуємо, що подивитися (часто діти вибирають дивний для нас контент, як захисну реакцію і спосіб впоратися зі страхом, дати місце агресії і напрузі).
- Новий мультфільм, особливо на складну тему, дитина не повинна дивитися сам.
- Якщо тема складна, важливо спочатку дати про неї раціональну інформацію.
- Ми спостерігаємо за реакцією дитини. Якщо ми бачимо, що вона закриває вушка, стискається, притискаємося до нас, каже, що їй страшно – робимо звук тихіше, можливо, зупиняємо мультфільм, якщо можливо, торкаємося до дитини.
- Нам важливо запропонувати дитині дію: наприклад, постав перед собою руки, як захисний екран, і зі звуком і рухом долоньками відштовхни те, що зараз лякає, назад в екран.
- Пропонуємо обійняти дитину і питаємо: дивимося, далі, чи ні?
- Якщо дитина хоче, можна дозволити їй сховаємося пледом, зробити для неї захисне коло (з рушника, ниток, що відокремлює екран і нас).
- Те, що було страшно, можна намалювати і засунути в «сейф».
- Якщо дитина скаржиться на те, що в конкретному місці в тілі стало боляче, важко, «тремтить», торкаємося до цього місця, уявляємо, що сонячне світло розслабляє і промиває його.
- Говоримо про те, що зараз ми в безпеці. Про те, що ми захистимо дитину і у нас є сили з цим впоратися, можливо, роблячи з подушок, ковдр безпечний простір.
- Обнімаємо дитину, примовляючи, що ми віримо в її силу, і що з нею завжди сила нашої любові.
За допомогою цих простих, але дієвих правил ми даємо дитині відчуття безпеки та захищеності. А також усвідомлення того, що разом ми зможемо з усім впоратися.
За матеріалами Світлани Ройз
