Дівчата стежать за перемогами боксерки Кеті Тейлор, футболістки Пернілли Гардер, баскетболістки Ейжи Вілсон, їздять на змагання, виборюють перші медалі й кубки. У дорослому віці – стають тренерками чи арбітресами. Проте аж до 1900 року жінок не допускали до участі в Олімпійських іграх, а представлення у всіх видах спорту отримали лише у 2012.
Про те, які перешкоди долає кожна дівчина у спорті та чому для неї важлива постійна підтримка, розповіла Світлана Жаворонкова, експертка з ґендерної рівності, яка має досвід занять боксом. Свої думки вона висловила під час обговорення документального фільму «Чемпіонка» в рамках проєкту «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!» під час HeForShe Arts Week 2021.
Дівчата і хлопці у спорті проходять різний шлях. Перші цей шлях проходять, долаючи певні перешкоди. Це чотири найважливіші з них, на думку експертки.
Четверта: Простір
Дівчатам нема де займатися спортом. Я хотіла займатися боксом. Зателефонувала до клубу, який «навчає всіх». Та коли написано «для всіх», це означає – для чоловіків. Мені сказали: «Так, ми для всіх. Але у нас немає окремої жіночої роздягальні, немає душу для жінок». Це дуже поширена практика. Під словом «людина» ми передусім маємо на увазі чоловіка. Бо у всіх наших підручниках зображений чоловік: як приклад дорослішання, обрання професії. Тож поки ми не досягли рівності, не можна відкидати жіночий досвід як унікальний. Адже ми маємо свої виклики.
Третя: Люди
Моя подружка з Литви теж ходила займатися боксом. Коли вона поверталася з тренування, то одягала короткі шорти і йшла гуляти, щоб усі бачили її синці. Це як нагорода після тренування, це як її медалі. Я виросла у країні, де дівчата тональним кремом замазували їх, бо це соромно. Бо синці – це щось суто хлоп’яче. А у жінок може сприйматися як ознака насильства щодо них. Ми звикли їх приховувати. Проте якщо дівчинка брудна після тренування – це класно. Якщо вона збила коліна – це її медаль сьогодні. Ми маємо підтримувати досягнення дівчат. Тому, якщо ви бачите дівчинку з синцем, запитайте її: «Ти тренувалася десь?» Ми маємо ставити на п’єдестал досягнення під час тренувань, створювати постійну ситуацію успіху.
Друга: Підтримка серед своїх
Пишатися своєю дитиною, яка перемогла – це дуже важливо. Але кубки з’являються лише наприкінці змагань, після тренувань. І поки дівчинка їх здобуде, то буде дуже брудна, з відбитими колінами. Досягнень може і не бути. Це тривалий процес. І постійна підтримка дуже важлива.
Батькам не просто підтримувати дівчат, які займаються спортом. Передусім – це дорого. Коли вкладаєшся у хлопчика, то думаєш, що це надовго, він буде займатися серйозно, можливо, стане тренером. У випадку дівчаток це часто сприймається як примха: трохи пограється та покине.
Щоб займатися спортом, дівчата сплачують додатковий «податок». Будь-яка дівчача форма коштує дорожче, ніж хлоп’яча. Ринок для чоловіків більший.
Також у нас не прийнято говорити про свою тілесність. Після тренувань треба помитися. Це додаткові витрати. У дівчат є груди, і коли займаєшся спортом, вони ніби існують окремо від тіла. Часто дівчата не знають, що саме з ними робити, бо їм про це не говорять. Наприклад, можна одягнути два топіка або купити бюстгалтери для бігу, які підтримують груди, але не заважають дихати і рухатися. Складно тренуватися з довгим волоссям. Його важко заплести, і якщо немає кому допомогти, то воно буде заважати.
Перша (найголовніша): Боротьба з самою собою
Дівчинка росте і бачить навколо себе типові рольові моделі: для жінок загалом, для представниць свого етносу, для дівчат з подібним типом фігури. Вона розуміє, що рухається не туди. Бо не бачить схожих успішних прикладів.
Дівчатам складніше досягти успіху у спорті. Якщо хлопці впадуть чи забрудняться, то можуть один над одним посміятися. А для дівчини – це сором. У таких контактних видах спорту як бокс, дівчинка мусить вдарити іншу людину. Це дуже складно. Бо її привчають бути чемною: не лізти вперед, мовчати, стояти в куточку. Які спортивні досягнення можуть бути у тих, хто стоїть у куточку і посміхається? Треба лізти, битися, проявляти здорову агресію, яку теж дівчатам не дозволяють. Жіноча агресія не сприймається, але її треба виводити зі стигми. Нам треба казати: «Молодець, ти була така розлючена, ти нас так заряджала».
Коли дівчинка подолає ці перешкоди, то зможе, як і хлопчик, досягти успіху в спорті. Ми маємо однаково ставитися до всіх, на цьому шляху дітям важлива підтримка і батьків, і вчителів. Та важливо не відкидати жіночий досвід, який у спорті дається складніше.
Перегляд та обговорення документального фільму «Чемпіонка» – одна з багатьох подій Мережі DOCU/CLUB. Вони організовують покази документальних стрічок зі всього світу та дискусії за участі експерток та експертів з різних сфер. Дізнавайтеся, чи є кіноклуб у вашому місті на офіційній сторінці. Долучайтеся до переглядів та обговорень або відкривайте власний кіноклуб.
Проєкт «Мережа DOCU/CLUB — за реформи!» фінансується Європейським Союзом та Національним фондом на підтримку демократії.
