С каждым годом в мире становится все популярнее альтернативное образование в противовес государственным школам. В Великобритании, Канаде, Австралии. Норвегии, Польше хоумскултинг уже привычное дело для многих. В Украине родителей, которые выбирают домашнее обучение для своих детей также немало. А когда такие родители объединяются, появляются необычные альтернативные школы. Одна из них столичная «БеркоШко» - частная школа, где учится несколько десятков детей, а учителя - родители и друзья семей. О особенностях БеркоШко поговорили с ее соучредительницей Валентиной Мержиевской.
Валентина Мержиевская, соучредитель и преподаватель БеркоШко, мама
Як все почалося
Мій син ходив у звичайний садочок. Коли на батьківських зборах до дитсадівського випускного почали говорити про кафе, оренду фраків та іншу показуху, я подумала, що наступні 11 років буде те саме - штори в актовий зал, нескінченні ремонти, подарунки вчителям і.т.д. Та Бог з ним! Зрозуміла, що не можливо навчити дітей робити те, що вони хочуть, якщо самі дорослі мовчки погоджуються на те, що їм пропонують. Єдиний шлях - почати з себе. Хоч спочатку ідея створення школи мені здавалась недосяжною. Ми об’єдналися з іншими родинами де підростали майбутні першокласники. З весни 2011 почали організовувати заняття вихідного дня для дітей, щоб зрозуміти чи зможуть вони це восени «потягнути». Все складалося чудово і влітку батьки буквально за кілька місяців побудували на власній земельній ділянці приміщення для школи.
У цьому будинку діти почуваються господарями. Їм дозволено розмальовувати стіни і адаптувати простір відповідно до своїх потреб та смаків. Починалася «БеркоШко» з трьох дітей і десятка дорослих, а зараз у школі близько довх десятків дітей і два класи - третьокласники та весмикласники. Офіційно вони навчаються в державних школах в режимі екстернату де кілька разів на рік здають іспити, а тричі на тиждень в «БеркоШко» в інший час - удома. Щорічного набору учнів школа не проводить, але досвідом організації діляться з усіма охочими, і навіть власні підручники видає. 
Як навчаються Беркошколярі
Навчальний день в Беркошко триває з 9.00 до 17.00. Між 13.00-14.00 у дітей обов’язково є велика перерва, тож встигають поспілкуватися, набігатися, награтися. А після годинного відпочинку охочіше повертаються до занять. День починається з ранкової зарядки. Впродовж дня діти можуть бігати, лазити по деревах, кататися на велосипедах і за рахунок цього стають фізично розвинутими.
«У нас тут фізичне виховання по сільському типу» – посміхається пані Валентина. Щодо програми навчання то предмети тут є як «звичайні» - математика, українська та англійська мова,інформатика, так і «незвичайні» - міфологія, людина, досліди, виживання, журналістика, кулінарія, настільні ігри,творче мислення. Є навіть такий предмет як «теревені» - де діти обговорюють різні важливі теми – що таке перехідний вік, чому виникають ревнощі, як боротися зі страхами, і.т.д.
Берокшколярі не отримують оцінок але мають щоденники для запису домашніх завдань. Але головне на чому базується система освіти - не відбити у дітей бажання пізнавати світ. Уроки в «БеркоШко» ведуть спеціалісти різних галузей, що добре знають свою справу, (хоч лише дехто має власне педагогічну освіту). Так Валентина Мержиєвська - магістр інженерної механіки викладає математику, фізику, досліди, руханку і.т.д. Письменниця Олеся Мамчич викладає українську мову та літературу, спеціаліст з гнучких комп’ютеризованих систем та робототехніки Сергій Кривошея - астрономію, досліди, розвиваючі комп’ютерні ігри.
«Приколоти» на навчання
Батьки шоклярів зазвичайо діляться на два «табори». Одні вважають, що дитина від початку особистість а дорослим потрібно виявити і допомогти розвинути її найкращі якості. Інші вважають, що маленьку дитину можна і треба розвивати в усіх напрямках, бо в неї ще нема сили волі і сформованих поглядів на життя і якщо вона каже, що не хоче, то це ще нічого не значить, її можна і треба мотивувати. У нас же більшість батьків вважає, що треба придивлятися до здібностей дитини, якщо їх видно. Разом з тим, пропонувати інші напрямки розвитку. Але головне, не змушувати вчитися а «приколоти» на це – щоб дитині самій булоцікаво. Була у нас викладач англійської мови, яка стверджувала, що поки діти не почнуть зазубрювати слова – мову не опанують. Діти не хотіли ходити на її уроки. Ми знайшли іншу, яка розучує з дітьми віршики й пісні, спонукає до живих діалогів - на її уроки ходять із задоволенням. В першому випадку навчання дітей відбувалося з волі дорослого. У другому - з власної волі».
Базовий орієнтир в «БеркоШко» – шкільна програма. Школа задає напрям але не методи якими здійснювати навчання. «Важливо, щоб інформація була цікавим переживанням а не вирваним з контексту шматком інформації, - вважає пані Валентина. Наприклад, ми з першого класу проводимо фізичні досліди. Так, щоб зрозуміти, що таке інерція дитині треба покидати м’яч, покататися в метро і поспостерігати куди її заносить, покрутити відро з водою – щоб та не виливалася – тоді у неї з’являється розуміння явища. А вже в 7 класі коли у дітей починається фізика з вивченням формул вони матимуть досвід спостережень на який ці формули можна накласти. Якщо є розуміння – зазубрювання непотрібне!
Мислимо критично
Важливий момент нашого навчання – розвиток критичного мислення. Його не можливо розвинути, якщо діти запам’ятовують якісь визначення не розуміючи їх змісту. От наприклад відоме правило: «Іменник це частина мови…» Яка частина? Половина чи третина?А що взагалі таке мова? От мова жестів – це мова чи ні? У ній є іменник?» - над цими питаннями розмірковують діти.
Творчий потенціал і фантазія даний від народження притупляється, якщо дитина постійно має вгадувати як повестися і що сказати, щоб це сподобалось дорослим.
А ще, в кінці року відбувається довгоочікувана атестація, яку діти чекають як свята бо проходить вона у формі гри-квесту з використанням знань набутих за рік.
Ну і звісно беркошколярі здають іспити в державних школах. «Для нас це теж показник ефективності роботи – коли навчає одна людина а перевіряє інша» – зауважує Валентина Мержиєвська. Оцінки наші діти мають на рівні 9-10 балів. Але разом з тим видно недоліки державної системи оцінювання. Так, двоє наших дівчат з різним рівнем знань здавали математику, але оцінки отримали однакові» .
А як же соціалізація?
Противники домашньої освіти як правило говорять, що дитина котра навчається вдома некомунікабельна, пасивна, живе в одновимірному світі сформованому родиною і не бачить життя у всій його різноманітності. Але «БеркоШко» якраз і вирішує цю проблему - колективна праця, розподіл дітей на команди, вміння узгоджувати думки і домовлятися, все це діти опановують у своєму колективі. «Наприклад коли 9 дітей мають разом придумати назву книжці – обговорення триває доки всі не викажуть свою думку і не дійдуть до спільного рішення – не можна, щоб хтось лишався незадоволеним чи не згодним. Вдома цього не організуєш» - говорить пані Валентрина. Якщо діти постійно контактують з дорослими та дітьми поза межами свого колективу проблем соціалізації немає».
Фото: БеркоШко
Читайте также
