Ситуацію з фізичною безпекою в українських школах коментує Лідія Білас, співзасновниця та керуюча партнерка мережі шкіл повного дня КМДШ.
«Перед початком навчального року 2020-2021 у вересні велось багато розмов на державному рівні про організацію освітнього процесу з дотриманням всіх санітарних норм. В школах мали організувати відокремлені потоки пересування для класів, забезпечити вчителів змінними масками, відкрити додаткові входи, заборонити батькам перебування в учбових приміщеннях. На практиці організувати дотримання санітарних норм в державних закладах не вдалось. Так само, як вже десятки років не вдається перетворити школи та садочки на безпечне для дітей середовище.
Як дбають про безпеку за кордоном?
Урядовий орган The New York City Police Department School Safety Division був заснований в 1998 році. Його називають «шкільною поліцією» і його бюджет складає понад 243 млн доларів на рік. Цей орган не слід плутати зі шкільними охоронцями, які також працюють в навчальних закладах Нью Йорку, але не мають достатніх повноважень. Проте вони разом і злагоджено працюють для захисту учнів. Шкільна поліція патрулює школи, кампуси та дорожні маршрути, якими діти добираються до освітнього закладу.
Зазвичай на вході до шкіл в криміногенних районах стоять металошукачі. Батьки не можуть вільно зайти до закладу, як правило, дорослих не пускають у приміщення без спеціального дозволу. Молодша, середня та старша школа теж часто розмежовані, заняття відбуваються в різних будівлях, що дозволяє уникнути чи зменшити рівень булінгу.
Перед навчальним роком в США існує практика заповнення документів іменами, телефонами та адресами тих, хто зможе забрати учня зі школи. Якщо дитину прийде забирати той, кого немає в списку, охоронець має право викликати поліцію.
На високому рівні дбають про безпеку дітей і в Німеччині. В багатьох німецьких школах на шкільних різдвяних концертах існує традиція запрошувати поліцейського, який увесь рік наглядав за порядком біля школи, та дарувати йому символічний подарунок. Таким чином між правовими органами та дітьми укріплюється довіра.
У разі небезпеки школярі знають, що можуть звернутись на допомогу до поліцейських. Ті в свою чергу проводять з учнями періодичні бесіди про те, що варто остерігатись незнайомців на вулицях або в інтернеті, уникати небезпечних предметів, вчать правилам дорожнього руху. Поліцейські беруть участь в тестуваннях велосипедів в школах та вчать перевіряти їх на безпеку та якість.
В Китаї безпека не лише необхідність, але й одна з найважливіших базових цінностей всієї нації. Металошукачі там стоять на кожній станції метро та вокзалах. Незнайомій людини просто неможливо потрапити до школи в Китаї. Крім того, Піднебесна стала прикладом якісної організації освітнього процесу за часів пандемії. Там відкрились школи ще минулої весни, але учнів розсадили в шаховому порядку, температуру їм міряли три рази на день, їжу видавали в індивідуальних контейнерах. Дисципліна в дотриманні санітарних норм часів пандемії дозволила Китаю швидко оговтатись від наслідків вірусу. Наразі в Китаї фіксують лише поодинокі випадки появи Covid-19.
Безпека по-українськи: як захистити себе сьогодні?
Ситуація з безпекою в Україні складається так само, як з іншими незадоволеними потребами громадян. Якщо держава не може подбати про суспільство організовано, громадянам доводиться дбати про себе самостійно.
Щоб захистити дітей, батьки все частіше віддають перевагу приватним школам, куди немає входу для сторонніх, є охорона та відеоспостереження, а також ментори, які спостерігаються за фізичним і емоційним станом школярів. Де з дітьми проводяться бесіди як про те, як дбати про свою фізичну та інформаційну безпеку. Останнє особливо актуально в інформаційному суспільстві, де зростає рівень кібер-злочинності.
Два роки тому ми жили в іншому суспільстві, де трендами була нова модель телефону або машини. Сьогоднішній тренд – це доступ до вакцини, вміння захистити себе та своїх співробітників та відчути внутрішній спокій від того, що ми можемо контролювати порядок в своєму житті. Тож захищайте своє здоров’я, свої кордони та незалежність на шляху до своєї мети».
Автор Лідія Білас
