У мене двоє дітей – старша Єва та младший Марк.
Ось вони:
Зізнаюсь, що я на крик зривалась не раз, бо це здавалося ефективним методом – гаркнути і всі як шовкові – починають швидко прибирати безлад з іграшок на підлозі або їсти те що розхлюпували по тарілці або взагалі припиняють робити недозволене.
Але коли мені до рук потрапила книга дитячих психотерапевтів Деніела Сігела та Тіни Брайсон «Досить істерик!», я зрозуміла, чому такий метод виховання не є ефективним.
У книзі детально описано, які структури мозку і як реагують на покарання. І це дуже важливо знати як реагує мозок дитини і відштовхуватися від особливостей роботи дитячого мозку. Ми всі хочемо щоб діти розуміли нас з першого разу, не влаштовували істерик і на все дивилися помірковано і зважено. Але ж ми у цих бажаннях фігурально бачимо дітей вже дорослими. Почекайте ще років з вісімнадцять і повне порозуміння з дітьми гарантовано.
А поки треба налаштовуватись на дитячу хвилю. Перше, на що звертають увагу автори – емоційний зв‘язок. Налагоджувати емоційний зв‘язок з дитиною необхідно, бо це дає їй почуття захищеності і того, що дорослі розуміють її внутрішній стан.
Зазвичай погана поведінка – результат неспроможності дитини впоратися зі своїми почуттями або із ситуацією, яка склалась. Вона ще не в змозі опанувати ті сильні емоції, які її охопили, тому й нечемно поводиться. Дії дитини, особливо тоді, коли вона себе не контролює – це сигнал про допомогу. Це прохання встановити емоційний з‘вязок
Наприклад, якщо першим вашим бажанням, коли ви побачили що ваші ангелики розсипали гречану крупу на підлозу на кухні, буде перейти на підвищений тон, не варто піддаватися своїм почуттям , а краще обійняти дитину , встановити з нею тактильний контакт і коли дитина заспокоїться, можна починати розмову про те « що таке добре і що таке погано».
Доторки, поцілунки та інші тактильні відчуття викликають викид гормонів радості у мозок і пригнічують гормон стресу – бо ж дитина відчуває, що зробила щось не те і очікує покарання.
Автори підкреслюють, що дуже важливим є те, щоб ніколи не применшувати значимості дитячих емоцій та почуттів, не ігнорувати їх. Дитина мала особистість і має таке ж право на емоції та їх вираження ( інколи з вираженням емоцій у дітей виникають проблеми), як і дорослі.
В деяких випадках пропонується навіть увімкнути внутрішнього Шерлока і знайти обґрунтування поведінці дитини.
В кінці книги є шпаргалка 20 помилок у вихованні, яку треба прочитати одразу. Вона відкриє очі на проблеми, на які треба звернути увагу насамперед.
«Коли ви усвідомите, що «жахлива поведінка» - це не щось страшне, що треба пережити, а насправді нагода для навчання та росту, то зможете подивитися на ситуацію зовсім з іншого боку та побачити можливість для виховання, створення чогось важливого і значущого в житті ваших дітей.»
Встановлення емоційного зв’язку та впровадження дисципліни це справа не одного дня – це довготривала робота, яка в подальшому відобразиться позитивним чином на дитині та в майбутньому привчить її до прийняття самостійних рішень, емпатії та самоконтролю.
Читайте также
