Подивитися на себе зі сторони – саме це дозволяє нам зробити досвід материнства. Бути мамою – це означає постійно аналізувати: себе, своїх дітей, їхнє ставлення до інших, до життя. Як же іноді хочеться, щоб наші дітки усіх поважали, поводилися чемно, були ідеальними учнями, співрозмовниками, ніколи не впадали в істерики. Але, якщо чесно подивитися на себе зі сторони, можна зрозуміти, звідки «ростуть ноги» у багатьох прикрих моментів поведінки наших чад. І, звичайно ж, бажано зробити висновки.
Наші копії
Звичайно, не можна говорити, що діти – це наші стовідсоткові копії. У них є свої особливості зовнішності, прояви індивідуальності, свої схильності. Проте в одному вони нас точно копіюють – в поведінці. І якщо із зовсім малими дітьми це дуже навіть очевидно, то з більш старшими треба собі постійно про це нагадувати.
Отже, в чому саме діти, свідомо чи несвідомо, копіюють своїх батьків?
- У прояві емоцій. Якщо ти доволі дратівлива, різко реагуєш на найдрібніші неприємності, часто кричиш і плачеш, не дивуйся, що твоя дитина влаштовує істерики чи грубо себе поводить з будь-якого, навіть найбільш дріб’язкового (на твою думку) приводу.
- У харчовій поведінці. Не вийде привчити дитину до здорового харчування і нормального режиму дня, якщо сама ти постійно «перекушуєш», зловживаєш солодощами, швидкими вуглеводами. А ось якщо ти налагодиш свій режим харчування, є велика ймовірність, що дитина з часом почне тебе в цьому наслідувати.
- У прояві поваги до інших людей. Якщо ти грубо відповідаєш комусь у транспорті, можеш обговорювати у сімейному колі вчителів дитини чи не вітаєшся із сусідами, не дивуйся, якщо дитина буде чинити точно так само. А потім дуже скоро почне грубіянити і тобі, бо не буде бачити в цьому нічого поганого і незвичного.
- У своєму ставленні до життя. Якщо ти позитивно ставишся до навколишнього світу і твого місця в ньому, оптимістична і віриш у те, що життя треба проживати «тут і зараз», твоя дитина теж буде такою. Бо вона просто не буде знати, як це жити по–іншому, і депресія їй не страшна.
Особистий приклад – це постійний самоконтроль і робота над власними помилками, це величезна відповідальність, але і такий же величезний ефект. Звичайно, ми не роботи, і маємо право на помилку. Проте найкращим прикладом для дитини буде вміти її визнати і виправити. Позитивне ставлення до життя і вміння бути гідною людиною – це найкраще, що ти можеш передати свої дитині.
