Про народження донечки, грудне вигодовування, налагодження побуту та творчого життя після здобуття нового статусу мами ми поговорили з українською співачко, ведучою, заслуженою артисткою України, сонцезалежною Наталкою Карпою. Вона розповіла про своє жадане материнство та про те, як останній рік встигає поєднувати ролі мами, дружини та співачки.
Який вік Вашої донечки? Як Ви обирали їй ім’я?
26 грудня донечці був 1 рік. Звати її Злата. Коли я була при надії, ми з чоловіком вирішили: якщо народиться донечка, ім’я буду обирати я, якщо синочок – обирає татусь. В мене був список імен на затвердження. Але коли доня була ще в утробі, ми гладили животик і називали її «моє золотко», Goldy. А потім вирішили назвати її на слов’янський манер Злата. Адже вона і є наше золотце.
Як проходили Ваші пологи? Чи застосовували анестезію? Чи були у Вас партнерські пологи?
Я пройшла все, що тільки можна, під час пологів. Я народжувала у 38. Це вже доволі поважний вік як для перших пологів. Тож я сама собі вирішила, що буде обов’язково кесарів розтин. Але лікар сказав, що я зможу народити сама. Мені в школі батьківства дали гарне і правильне визначення: уяви, ти спиш, тут раптом відкривають штори, ллють на тебе холодну воду, стягують з тебе ковдру, як ти будеш себе почувати? Ти будеш нервова, злитися. А коли все природньо: відкриваються штори, ти прокинулася, ти сама встаєш потягуєшся, ти щаслива. Те ж саме і з дитиною: якщо її штучно витягують, вона може бути обурена. Мається на увазі, коли проводять кесарів розтин за планом у встановлену дату, не дочекавшись природніх переймів. Тому я зрозуміла, що хочу природні пологи.
Ми дочекалися свого часу, малеча сама постукалася. Чоловік мав їхати у відрядження, але не поїхав: замість того поїхав зі мною в пологовий. У нас була розмова про партнерські пологи, але він мені до кінця не казав ні «так», ні «ні». Він десь трохи боявся і не міг прийняти рішення. Але у пологовому залі була настільки домашня невимушена атмосфера, що я зателефонувала чоловікові і попросила прийти до мене. Він переодягнувся в лікарську форму, прийшов на 5 хвилин і залишився до народження доні.
Чоловік був присутній і тоді, коли мені робили епідуральну анестезію, щоб знеболити перейми. Дуже добре, що він залишився на пологи і далі, бо він допоміг мені прийняти рішення в дуже важливий момент: коли у нас малеча погано зреагувала на стимуляцію. Мене почали стимулювати через те, що пологова діяльність йшла вдвічі слабше. Реакція дитини на це виявилася поганою: почало падати серцебиття, і довелося робили екстрений кесарів розтин. Тобто я пройшла все. Коли я чекала на операційному столі той дитячий плач, це були такі секунди, які не забудуться ніколи: все життя проносилося перед очима. І коли я вже почула плач, я видихнула з полегшенням. І дуже добре, що Женя був поряд, бо мені донечку приклали до грудей на декілька секунд, а далі відразу поклали батькові на груди. Він грів годину малечу і каже, що це була фантастика.
Хочу наголосити: від кесарева відходити не так просто. Я готувалася до природніх пологів, і мені трохи складно було. Перші три доби після народження дитини я жодної хвилини не спала. В мене був шалений викид адреналіну. На третю добу за допомогою заспокійливого я заснула. Це була якась дика ейфорія.
Як швидко вдалося налагодити процес грудного вигодовування? Чи нормально прийшло молоко? Чи досі годуєте?
Годую, бо я вважаю, що грудне вигодовування – це те найкраще, що може мама дати дитині. Дуже правильно, що ми чекали природніх переймів, адже все пішло по природньому шляху, тому молочко з’явилося відразу. Коли мені Злату тільки принесли, груди вже почали наповнюватися. Я злякалася, коли молозиво почало переходити в нормальне молоко (десь через 3 дні після пологів): я прокидаюся, а в мене кам’яні груди, я не розумію, що відбувається. Добре, що була дівчинка, яка спеціалізується по масажу. Вона мені правильно приклала дитину до грудей, а потім показала, як масажувати груди.
Зараз я продовжую годувати і кайфую від цього процесу. Доня приходить, кладе голівку на коліна мені, показує на сісю. Зараз лізуть зуби, і грудне вигодовування нас дуже рятує.
Чи є у вас няні, допомога бабусь?
Перші 2-3 місяці приїжджала мама. Адже є багато побутових нюансів: треба встигнути поприбирати, помити, попрати, нагодувати. Крім того, чоловік взяв мені, як я її називаю, «фею домашнього побуту». Пані Ярослава двічі на тиждень приходить і допомагає мені вирішувати всі побутові моменти. Не сказати, що в мене була післяпологова депресія, але був момент, коли я сіла і думаю: Господи, і це все, і цей суцільний побут на все життя? Потім я думала: я напевно якась ненормальна? Дитинка народилася, ти маєш бути щаслива. Але потім я усвідомила, що це мінімальний психоз, який пройшли майже всі молоді мами. Добре, що чоловік давав мені відпочити, трохи поспати, забирав малечу на прогулянку. З часом все налагоджується, повірте.
Чи вдається продовжувати активне творче життя?
Життя, яке було «до того», вже не буде ніколи. Тому що бути мамою – це дуже велика відповідальність. Спочатку, приїжджаючи на якийсь концерт, я думала лише про донечку, страшенно скучала. Але потім ти адаптуєшся до всього. Поки не залишаю її довше, ніж на декілька годин. Життя змінилося, але ти до всього пристосовуєшся. З часом все, як пазлики, складається, стає на свої місця.
Чи може тато повноцінно вас замінити? На день-два?
Поки це все ж таки рахунок на години. Але він молодець: наш татусь знає, де одяг дитини, їжа, часто бере на себе прогулянки з нею. Звичайно, якщо чогось не знає, телефонує мені. Ми завжди на зв’язку.
Що би ви хотіли сказати іншим новоспеченим мамам?
Що б не було, які б проблеми не виникали, пам’ятайте: цей зв’язок між мамою і дитиною дуже особливий. І десь інстинктивно, інтуїтивно ви приймете правильне рішення, бо мама для своєї дитини завжди хоче кращого. Звичайно, розвивайтеся, не стійте на місці і не кажіть, що я все знаю. Слухайте професіоналів, читайте поради, але все одно пропускайте їх крізь свою призму і давайте те, що ви відчуваєте. Бо любов мами і дитини свята. В жодному разі не коріть себе, якщо, наприклад, немає молочка. Любіть себе, свою дитинку, свою родину, і все буде добре. Любов творить дива.
Інтерв'ю брала Ольга Купріянова
Фото з особистого архіву Наталки Карпи
