Рекомендуємо прочитати неймовірну книгу Деніела Кіза «Квіти для Елджернона». Вона піднімає дуже багато важливих етичних питань та спонукає замислитися над власними принципами життя.

«Квіти для Елджернона» – це історія про юнака з вадами розумового розвитку, IQ якого усього 68. Але при цьому він дуже милий і старанний хлопець, працює прибиральником у пекарні та вчиться у школі для людей з подібними до його відхиленнями, де є найбільш старанним учнем та улюбленцем молодої вчительки. Його звати Чарлі Гордон.

Вчені помічають Чарлі та вирішують провести над ним експеримент: перетворити його на генія. У цьому вони спираються на успіхи подібного експерименту над мишею Елджерноном. Чарлі погоджується, і згодом з кожним днем стає все розумнішим і розумнішим, справжнім генієм. Але разом з цими перетвореннями йому відкриваються очі на все його життя: що насправді в нього немає справжніх друзів, що з нього постійно глузують оточуючі, батьки від нього відмовилися. Ще більше погіршує ситуацію те, що миша Елджернон з часом втрачає свій набутий інтелект та помирає. Чарлі розуміє, що на нього очікує така ж доля.

Книга написана у вигляді щоденника Чарлі. Спочатку читати доволі незвично, адже Чарлі з рівнем IQ 68 пише дуже безграмотно. Але чим розумнішим він стає, тим менше граматичних та стилістичних помилок допускається. І навпаки, коли він знову втрачає свій набутий інтелект, помилки у тексти повертаються. Читається книга доволі легко, незважаючи на серйозність сюжету. Письменницька майстерність Деніела Кіза тут на висоті.

«Квіти для Елджернона» ілюструють всю химерність та неоднозначність людської моралі. Адже цілком нормальні, чесні люди, які ніколи не будуть знущатися над інвалідом, припустимо, без кінцівки, не бачать нічого осудливого у кпинах над розумово відсталою людиною. 

Рекомендуємо читати цю книгу всім: хто думає, що його недооцінюють чи кривдять, хто вважає себе розумнішим чи дурнішим за інших, хто припускає, що люди можуть поділятися на першо- та другосортних, і просто звичайним людям, які живуть і радіють цьому. Ця книжка відкриває читачеві багато: те, яким несправедливим буває життя, а суспільство нетерпимим до тих, хто виділяється із натовпу, а також силу простих речей, таких як повага, любов, дружба, розум. Не залишається осторонь сюжет книги і теми тупості в усіх її проявах. 

Історія Чарлі Гордона може не сподобатися, але байдужим точно не залишить. Вона вчить бути людяними, толерантними та цінувати власне життя. А ще пам’ятати, що завжди знайдеться хтось розумніший, і лише за рівнем IQ не варто оцінювати людину.