Что интересного узнала редакция 4мама о родах, беременности, отношениях в семье и о двух сыновях украинской звездной пары? Читайте в материале Оксаны Шевченко.
"З Оленою Тополею, яку ми всі знаємо як співачку Алёша Alyosha, ми розмовляли у присутності одного симпатичного, непосидючого свідка. Його звати Марк. І він молодший син зіркової пари Тараса та Олени Тополі.
Однієї присутності Марка – красунчика з ямочками на щічках, було б досить, щоб зрозуміти, яка Олена чудова мама: цілуночки, обіймашки, спокій у спілкуванні, розуміння дитячих забаганок, м’які зауваження… Душа редакторки сайту для батьків раділа і насолоджувалася. Проте не обійшлося без запитань.
Які у вас з чоловіком цілі як у батьків?
Найголовніше – здоров’я дітей. Здорова дитина сприйнятлива до виховання, показує успіхи в навчанні та розвитку …. Та й будь-хто спроможний досягати успіхів у житті, коли все в порядку зі здоров’ям. Це таке комплексне поняття – фізичне, психологічне, сімейне здоров’я… У дитини, яка росте у любові та піклуванні, легше відбувається все. Тому це перше, що треба забезпечити. Я не знаю, що діти виберуть у майбутньому – музику чи щось інше. Але ми як батьки можемо їх підтримати та забезпечити умови, за яких вони краще розумітимуть світ, швидко знайдуть в ньому своє місце. Ми не з тих батьків, хто тисне.
Що стало найкращим і найважчим у вашому житті після появи дітей?
Найважчі перші півроку, коли дитина нікого, окрім мами, не сприймає.. Виспатися нереально: замінити памперс, поїсти, попити, заспокоїти, взяти на руки, знову памперс, вкласти спати, ще раз вкласти спати. Здається, це не скінчиться ніколи. І в момент, коли усідомлюєш, що хочеться просто сісти, налити чайок, і дивитися в одну точку, здають нерви…
Ви не працювали цих півроку?
Я вибігла працювати вже через півтора місяці – обидві вагітності. Націджу молока, де є можливість, потім літак, виступ, знову додому...
А що було все ж наймилішим?
Як раз ті самі перші місяці (посміхається). Коли вони дуже маленькі, коли вони пахнуть, солоденькі…
Чи відчули ви якісь зміни особливі в собі, коли стали мамою?
Більш домашньою стала. Взагалі, коли познайомилася з Тарасом і ми стояли спілкувалися, я одразу відчула, що маю народити від нього дітей. Дуже чітко це відчула. А коли це сталося, так стрибала від радості, забувши, що вагітна, і так різко стрибати не треба (посміхається).
А потім пішла на УЗД, медсестра угледіла щось на екрані і сказала, що треба «абортіровать». Я була в шоці, я ж так цю дитину чекала! Вона мені сказала: «Ви, звісно, можете сходити до генетика, але він вам таке саме скаже». «Звичайно, що я піду! Я перевірю! Пишіть направлення!», - відповіла я. Вийшла з лікарні, і мене накрило. Дві години стояла і ридала без упину.
Пішла до генетика і вона мені сказала те саме. Потім додала: «Ви можете пройти аналіз на навколоплідні води, щоб на 100% запевнитись…»
Я прийшла на аналіз, це вже був термін 5 місяців. Медсестра бере величезну голку та протикає живіт. Інша тримає плід, щоб не потрапив під голку. Це дуже страшно, а наркозу не можна. Потім медсестра подивилась на рідину в шприці і сказала, що з дитиною усе добре.
Ви це можете уявити? Лікарі побачили щось нестандартне на УЗД, не відправивши на додаткові дослідження, щоб переконатись у припущенні, вже повідомляє матері про рішення вбити дитину! Хіба так можна?
Так не можна і не мають права! А як щодо другої вагітності? Вона веселіша, ніж перша?
Так, перші пологи були 13 годин, а з Марком - 3 години. Півтори години переймів.
Тарас був з вами?
Так вийшло. Я не очікувала, що все трапиться настільки швидко. Попросила його привезти деякі речі в пологовий. Він привозить і застає момент: я вже на кушетці, і лікар запитує: «Якщо перейми будуть кожні 2 хвилини, то кажіть», а я говорю: «Вже!».
«Вже?! Ну добре, зараз повернусь і розпочнем». Тоді я схопила за руку Тараса і більше не змогла її відпустити.
В той момент мені здалося, що він в телефоні гортає фейсбук, а його рука слабшає і опускається. І я йому різко: «Руку вище!» (посміхається). Він її підняв і ми продовжили пологи далі.
А вночі Тарас підходив до дітей?
Не раз. Але ж Маркусь нікого окрім мене не сприймав. Заспокоювався лише від моїх рук. Я вже була виснажена, і одного разу пішла на 5 хвилин попити чаю. Він вже кричить на всю квартиру. Поклала його тихенько на диванчик, швидесенько попила чаю, і назад.
Хлопці у вас різні?
Дуже. Рома чутливий та глибокий, може навіть заплакати від красивої мелодії. У нас на кухні стояла музична шкатулка, він її завів якось, обійняв і ридає… Питаю, що сталося? – Мелодія сумна...
А цей… (Марчик), шкодник такий! Хитрий, сильний, завжди в тонусі, все наперед продумає!
З Ромою сваряться?
Ще й як. Рома трохи ревнує. А як Марчик захворіє, так взагалі: «Ти мене не любиш, ти мене не цінуєш…».
Ромчик уже в школі. Як пройшло перше півріччя?
Нормально! У нас в школі схема навчання - інтегральна. Все проходить в інтерактиві: заняття в парках, гуляють, немає домашніх завдань, все роблять в школі. Вчителі запрошують письменників, хіміків, щоб зацікавити навчатись. Питаю в сина, що в школі вчили – «Нічого». «А що, ви не кажете там «Hello, sit down і таке інше?» - «Говоримо!» - «Тоді ж вас навчають?» - «Виходить, що так». Тобто дітей так природньо вчать, що ті й не здогадуються, що їм вкладають знання.
Як ви підтримуєте контакт з дітьми, коли ви маєте кудись їхати?
Дзвінки, месенджери. Хлопці часто листи нам пишуть, а до нашого приїзду готують малюнки. Ромчик навіть книжки пише. Ми взагалі намагаємося більше бути разом. Нас тягне один до одного. Співаємо колискові, інколи до півночі читаємо казки… Стараємося більше бути разом, коли ми вдома.
І тоді дітям вас легше відпускати?
Думаю, так!"
Читайте также
