Тому наш ресурс пропонує вам ряд інтерв'ю із директорами, менеджментом і засновниками нових шкіл. Ми розпитуємо про цілі і місії, завдання і мотивації, особливості організації навчального процесу та атестації, говоримо про вчителів і учнів, глобальну кризу і глобальне мислення.
Сьогодні з задоволенням публікуємо розмову з засновником школи ThinkGlobal. Він вийшов змістовним і серйозним.
Мало того, наше інтерв'ю із Богданом Олександруком - це ще і бесіда з "просто батьком", якому не подобалася ситуація зі школами, де треба було вчитися його синові, і він вирішив взятися за справу. Тому інтерв'ю ідеально лягає і в нашу рубрику PROпап.
Богдан Олександрук - засновник мережі шкіл глобального мислення ThinkGlobal
Як ви прийшли до необхідності відкрити школу ThinkGlobal? Що змусило шукати альтернативу?
Як і у багатьох інших батьків, переді мною постало питання, а що чекатиме на мого сина, який лишиться в звичайній публічній школі?
Було очевидно, що лишати в школі буде великою помилкою.
Тому я вдався до пошуків школи, однак стикнувся з фундаментальними проблемами, рішення яких не знайшов серед наявних варіантів.
Щоб краще з’ясувати причини проблем публічної освіти, я приєднався до громадської ради при Міністерстві освіти та науки та долучився до створення концепції нової української школи з боку громадськості.
Яка найбільша біда сучасної української школи?
Якщо не зважати зараз на побутові та фінансові проблеми сучасної української школи, то я виділив би дві ключові проблеми.
Перша - це індустріально-авторитарна культура викладання.
Мені взагалі складно уявити, як в авторитарній атмосфері та стані стресу в 2017 році може народжуватись якесь навчання.
Друга - це криза сенсу освіти. Навіть гарні викладачі не можуть дати якісну відповідь на питання: “Навіщо ви навчаєте дітей тим чи іншим речам?” А не можуть тому, що школа та система освіти в цілому не можуть дати відповідь на це питання. І компетентісний підхід, на жаль, не вирішує цю проблему. "Ми вивчаємо сьогодні інтеграли тому, що це формує компетенції 21 сторіччя" - буде не дуже якісною відповіддю, особливо, для учня, який щиро цікавиться питанням сенсу того, що відбувається.
У чому особливість вашої школи?
Мабуть, в сміливості і сенсі. Ми наповнюємо сучасними сенсами напрацювання класичної фундаментальної науки. Ми поєднуємо в цілісну логіку гуманітарні, природничі і точні науки та технології.
І, звісно, ми будуємо гуманний демократичний освітній процес, орієнтований на учня та його потреби розвитку.
Які цілі і завдання вашої школи?
Ми ставимо перед собою мету виховання критичної кількості людей із масштабним, стратегічним типом мислення. Людей, чиї амбіції ширші за кордони нашої країни. Це новітня українська інтелектуальна еліта, без становлення якої, ми не маємо істотних шансів бути представленими в якості серйозного суб’єкта на глобальній арені.
Які цілі у вас, як у батька, по відношенню до своїх дітей?
Звісно, я зичу щастя своїм дітям. Проте щастя має багато форм прояву. Для когось формулою щастя є дауншифтинг та робота фрілансером із бунгало на березі океану в Тайланді. Для когось щастя - це зректись усього матеріального, а для когось щастя - це, навпаки, накопичення матеріального достатку.
Моя ціль створити дітям можливості будувати свою формулу щастя та озброїти їх потужними інтелектуально-культурними можливостями для будівництва щастя на більш високих рівнях.
Яка вона - сучасна дитина, якщо спробувати узагальнити?
Це людина, яка народилась та провела дитинство зовсім в іншому інформаційному, ціннісному та культурному полі, ніж, наприклад, ми з вами.
З цією людиною майже неможливо будувати авторитарні відносини, лише партнерські.
А ще давайте задумаємось над тим, що багато дітей народились в цифрову епоху, коли інтернет вже був невід’ємною частиною побуту і не уявляють світ інакшим. Вони ніколи не бачили дискових телефонів, вони ніколи не бачили світ таким, яким бачили ми з вами!
ЗА ДЕЯКИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ШВИДКІСТЬ, З ЯКОЮ ЛЮДСТВО ПРОДУКУЄ ІНФОРМАЦІЮ ЗА ОСТАННІ 16 РОКІВ ЗБІЛЬШИЛОСЬ В 42 МІЛЬЙОНИ РАЗІВ.
Усе це істотно змінює спосіб роботи людини з інформацією та моделі взаємодії людей. Не дивно, що у сучасних дітей розвинулось кліпове мислення і їм складно концентруватись на чомусь одному. Адже їм доводиться мати справу з великою кількістю інформації та з великою кількістю альтернатив і можливостей. Коли ви маєте дуже велику кількість можливостей, вам складно сфокусуватись лише на одній та скористатись нею в повній мірі.
Перед нашими дітьми постали більш складні психологічні виклики, і ми не маємо відповідного досвіду, щоб допомогти їм впоратись із цим.
А що неприпустимо у спілкуванні з дітьми? І що з цього неприпустимо у школі?
Подвійні стандарти та авторитарний підхід не прийнятні із сучасними дітьми як в школі, так і поза школою.
Наскільки складно зараз відкрити альтернативну школу в Україні?
Це залежить від формату, в якому ви захочете започаткувати школу.
Ви можете започаткувати у маленькому сімейному форматі з друзями і використовувати напрацювання та ліцензію іншої школи. Тоді відкриття такої школи не надто складне. Лише в Києві таких ініціатив більше за півсотні.
Зараз команда МОН займає більш ліберальну позицію до подібних проектів, ніж навіть кілька років тому.
Однак, якщо ви хочете створювати більш масштабну школу або школу із власною філософією, то слід бути готовим, що вам доведеться вирішувати багато непростих питань, а саме: створення власних програм та навчальних матеріалів, добір та підготовка викладацького складу, будівництво чи підготовка приміщення, вирішення дозвільних питань, автоматизація навчальних процесів, маркетинг, фандрайзінг тощо. Це досить складний бізнес та високий рівень відповідальності.
Власне, для тих, хто переріс сімейні ініціативи і хоче створювати більш системну школу, але не готовий вирішувати частину складних питань, зазначених вище ми й створили франчайзингову модель відкриття власної школи.
Який він - ваш ідеальний випускник? Яким повинен він бути, враховуючи завдання ThinkGlobal, методику і педагогічні підходи?
Це людина, яка створює нові сенси в тій галузі, якою вона займається і до якої має хист. Не має значення що це за галузь: архітектура, інженерія чи менеджмент.
Це людина, яка бачить нові проблеми, ставить нові питання, створює нові рішення.
Це прониклива та чуйна людина, етична система якої будується на природній людяності.
Це людина, яка глибоко інтегрована в глобальний світ.
Якби випуск був сьогодні, це були би талановиті підприємці, управлінці, урядовці, вчені чи митці. Люди, яких так не вистачає сьогодні Україні.
Яким повинен бути вчитель у сучасній школі? Чи то наставник (садок, розвиваючі центри)
Викладач нової генерації - це людина, яка за типом мислення належить майбутньому, а не минулому. Це означає, що така людина є відкритою до нового і знаходиться в постійному процесі саморозвитку та самодослідження. Новітній викладач вже не може працювати з дітьми з позиції експерта, який володіє конкретними знаннями та передає їх. Тепер викладач має вчити дітей не знанням, а саморозвитку та дослідницькому погляду на життєві явища.
І, звісно, новий викладач працює в гуманній виховній парадигмі, яка базується на повазі до особистості дитини.
Чому у світі назріла криза освіти? Адже це не тільки українська проблема.
Саме так, це глобальна освітня криза, а не лише українська.
НАРАЗІ ОСВІТА ПЕРЕЖИВАЄ ТАК БИ МОВИТИ ЕКЗИСТЕНЦІЙНУ КРИЗУ, КОЛИ СТАРІ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ МЕТИ ТА ЗАДАЧ ОСВІТИ ВЖЕ ВТРАТИЛИ АКТУАЛЬНІСТЬ, А НОВІ ВІДПОВІДІ ЩЕ ЛИШЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ.
Відповідно, школа та вчитель не можуть дати якісну відповідь учневі на базове питання, навіщо йому вивчати те, що пропонує вивчати школа за інерцією. Такий стан справ призводить до втрати довгострокової мотивації до навчання у учнів і школа змушена вдаватись або до авторитарних, або, навпаки, до розважливих засобів навчальної мотивації.
Ключовою причиною освітньої кризи в світі на мій погляд є природне зменшення горизонту планування та передбачення у зв’язку з тим, що світ став більш турбулентним. Система загальної освіти потребує горизонту планування, принаймні на одне покоління, тобто близько 25 років. Але бізнесові, урядові чи позаурядові інституції вже не можуть ефективно працювати з таким горизонтом в сучасному мінливому світі.
Де ваша школа, скільки дітей плануєте набрати, скільки вчителів, які документи діти отримають на виході?
ThinkGlobal - це партнерська мережа, яка сьогодні складається з 6 локацій в Києві і ще однієї локації в Тернополі. Така мережа потребує більше 100 викладачів.
По завершенню навчання студенти отримуватимуть атестати державного зразка.
Як до вас потрапити до вас на роботу: що повинен зробити вчитель?
Для початку майбутній вчитель має бути сам мотивований працювати з дітьми в довгостроковій перспективі, мати покликання до цієї справи.
Технічно вчитель має подати заявку, відвідати лекцію про філософію школи ThinkGlobal, виконати запропоноване тестове завдання та успішно пройти інтерв’ю. Після цього вчителеві буде запропоновано пройти внутрішню підготовку, навчання та інструктажі і буде присвоєна внутрішня категорія.
Внутрішня категорія має через деякий час бути підтвердженою. Вчитель також має змогу підвищувати свою категорію.
Які діти можуть у вас вчитися, чи є тестування?
Наразі ми не бачимо сенсу проводити тестування. Вчитись може дитина, яка здатна потурбуватись про себе відповідно до віку і має мотивацію до навчання.
І несподівано під кінець: бути батьком важко)?
Мені складно відповісти на це питання, адже я не маю для порівняння досвіду іншого життя, де я не був би батьком.
Гадаю, природно, що бути батьком все ж не так складно, як бути матір’ю).
Дякуємо!
Дякую за чудові запитання!
Фото: ThinkGlobal, depositphotos.com
Читайте також
