Навіть якщо у вашій родині не застосовуються фізичні покарання, на жаль, самі того не усвідомлюючи, ви можете використовувати не менш руйнівні способи, як, наприклад, пасивно-агресивні вислови, докори, мовчанка тощо. Проте, виховувати дитину взагалі без покарань цілком реально і, як зазначають спеціалісти, в такому середовищі дитина швидше навчається, сміливіше опановує нове та не боїться помилок, адже вони більше не становлять загрозу.
Такий підхід до виховання не рівнозначний вседозволеності, але потребує постійної роботи над собою, та зміцнення власного батьківського авторитету без залякування дитини. Зростаючи в таких умовах малеча стає більш врівноваженою, емоційно здоровою, впевненою в собі людиною. А складний період пубертату проходить менш болісно, завдяки довірі, що вибудовувалась змалечку.
UNICEF Ukraine разом із ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс" та за підтримки Дитячого фонду ООН зібрали добірку практичних порад, які сприяють побудові міцних та довірливих стосунків з дітьми – без покарань, але з повагою та турботою.
Що таке покарання й як воно впливає на дитину?
Власне, покарання, це намагання навчити дитину правил співіснування в соціумі (спочатку в родині), але із задіянням страху, болю чи сорому. Проте, вже доведено – таким чином дитина дійсно змінюється, але вона запам’ятовує не зовсім те, чого хочуть дорослі, а власну емоцію в момент покарання.
- Короткочасна покора, але часто прихована образа або брехня, щоби уникнути наступного разу.
- Страх покарання руйнує довіру і прихильність – батьки сприймаються як джерело підтримки і захисту, а як загроза.
- Закладається основа емоційних проблем в майбутньому – формується установка «я поганий», «мене не можна любити», «я все роблю не правильно»
Чому ми караємо дітей і як можна інакше
Скільки б книжок з виховання ми не прочитали, час від часу бер верх втома, стрес чи сценарії з власного дитинства беруть гору, і можна швидко перейти до покарання. Так працює наш мозок – в стресових ситуаціях управління бере на себе амігдала і ми стаємо рабами інстинктів. Але за цим стоїть не жорсткість, а нестача ресурсу й інструментів, чи навіть ірраціональний страх втратити авторитет у дитини.
Фрази на кшталт «мене били і нічого» — не про норму, а про виживання. Покоління дорослих, які росли в умовах покарань і жорстких правил, часто несвідомо повторюють знайомі патерни. Але сучасні психологічні рекомендації наголошують: розвиток дитини потребує не болю й страху, а стабільності, безпеки й зрозумілих меж.
Зупиніться і спробуйте визначити причину поганої поведінки
У моменти перевантаження пояснювати довго, а реагувати різко — легко. Стрес зменшує нашу здатність до співчуття, робить реакції гострішими. Покарання у таку мить виглядає «рішучим» кроком, хоча насправді це спосіб погасити ситуацію, не розібравшись у причині.
Впоратись з такими реакціями не просто, але можливо. Спробуйте просту і перевірену техніку HALT: перед тим як реагувати, зупинитися і подумати — дитина голодна (Hungry)? Сердита (Angry)? Самотня (Lonely)? Втомлена (Tired)? Часто проблема не у капризах чи поганому характері, а в базовій потребі, яку можна задовільнити м’яко й швидко. За аналогією з хворобою – краще лікувати причину а не позбуватися симптому.
Ніхто не видає інструкції до дитини, але можна навчатися в процесі
Батьківство не має посібника. Дорослі вчаться у русі, через помилки й пошук власного стилю. Варто пам’ятати - дітям потрібно усвідомлювати наслідки вчинків, а не отримувати покарання. Саме так маленька людина здобуває життєвий досвід і розуміє правила життя – кожна дія має наслідки. Малюнки на стіні? Разом відмити й нагадати, що малюємо на папері. Запізнився на вечерю? Їжа охолола — підігріваємо разом чи їсть холодним. Пролита вода? Потрібно витерти, бо слизько. Такий формат не принижує, не лякає, а навчає відповідальності.
Що допомагає будувати здорові взаємини
Дитина може переживати сильні емоції — і це нормально. Завдання дорослого — стати тим «берегом після шторму», який утримує ситуацію, поки маленький мозок вчиться проходити бурі.
Допомагають прості кроки:
- пауза і контакт очей, щоб знизити напруження;
- фрази-мости на кшталт «ти засмутилася, бо…», які повертають дитину до реальності без осуду;
- «Я» повідомлення - «Коли … мені … тому що … Я прошу …». На приклад: «Коли ти кричиш, я нервуюсь, бо хочу тиші. Я прошу говорити трохи тихіше».
- визнання почуттів: «злитися — це нормально». При цьому маєте розуміти, дорослий стає ніби «контейнером» для дитячих почуттів, поки малеча вчиться з ними справлятись.
А коли буря минула — варто обговорити, що пішло не так, і як ви з дитиною хотіли б вчинити наступного разу. Це не скасування помилки, а її перетворення на досвід. А далі дуже корисною буде спільна справа – спекти печиво, будувати LEGO, дивитись мультик тощо. Дитина засвоює: її помилка не означає, що її більше не люблять, можна підкріпити це словами «Я люблю тебе завжди, навіть коли ти помиляєшся».
Чому важливо починати з себе
Ресурсні батьки виховують більш спокійних дітей — і це не про досконалість, а про енергію. Сон, вода, тиша, підтримка партнера чи родича — не розкіш. Це пальне, без якого важко бути поруч, коли дитині потрібен дорослий із рівним голосом і ясною головою. Помилки у вихованні трапляються з кожним. Важливо побачити їх, виправити і рухатися далі — не караючи ні себе, ні дитину.
Фото: dreamstime
Читайте також
