Познайомлю: Єва - скоро 4, Марк - недавно виповнився рік.
Як би мені не хотілося уникнути проявів ревнощів доньки по відношенню до молодшенького, вони мене наполегливо наздоганяють. «Марік не хоче сидіти на дивані» або «Ні, Марік, не хоче яблучко» або «Я хочу на ручки» (сказано таким жалісливим тоном, у той момент, коли на голові у мене вже сидить Марк.
Пішовши в садок, увага до її найбільшої персони з боку мами зменшилася. І вдома, природно, драми розігруються із завидною постійністю. Я намагаюся ж тільки їй одній увагу дати (без присутності молодшенького): беру дитя за руку і без молодшого братика вирушаємо і на прогулянку, і в магазин. Приходимо, і знову черговий раунд битви за увагу. Далі в хід іде ліплення, пальчикові фарби і аплікації. Тільки перейду на молодшого, відчайдушно рветься спробувати на смак клей у стіку - все крики, штовхання і страждають діти в різних кутках кімнати.
Втручатися у з'ясування стосунків для мене - не варіант. Варто дати перевагу одному і все, почнеться повість про те, що «ти мене не любиш, і я всіма можливими силами притягну до себе твою увагу. Ось піду чашку розіб'ю. Хоч покричить!».
Любові дійсно вистачить на кожну дитину. Ось тільки потрібно чекати і чекати, коли вони переживуть період цих величезних дитячих ревнощів і зрозуміють цю мудрість. Доводити маленькій людині, яка колись була одною і не ділила неподільну любов мами і тата з «якимось братом» - марно! Більше обіймайте, цілуйте і водіть на атракціони. Як же без останніх!
Фото: shutterstock
Читайте також
