Про паніку, сіль та сірники: коли тривожні настрої можна використати на користь

Якщо у нашій країні відбувається якесь загострення, то одразу зростають закупи стратегічних продуктів: солі, сірників та круп. І це викликає насмішки у передової частини населення. А чи є привід сміятися?

 Серед моїх фейсбучних френдів модно жартувати над бажанням частини України одразу що - бігти в магазин. Але ось я задаю собі питання, чи завжди це привід для іронії?

 Перш ніж перейти до роздумів, я нагадаю, що при введенні воєнного стану ажіотажу в маркетах не спостерігалося, банкомати не спустошувались, курс не впав… Можна сказати, що хоч рівень тривоги і виріс, а у нас на сайті добре прочиталася стаття про те, як розмовляти з дітьми про ВС в цілому, ми – громадяни країни, яка воює - навчилися регулювати рівень паніки і істерики і купірувати тривогу. І це дуже добре . 

 Але чи погано поповнювати запаси солі і сірників? - задам я провокативне питання.

Наша реальність 

 Я одразу скажу, що закупівлями не займаюся, але не вважаю це правильним. Як і не вважаю правильним те, що у мене і у моєї родини немає тривожних валізок. І, до речі, валізки ФБ рекомендує, а закупівлі - ні. Чому? Багато питань.

Почну з фактів: 

  • ми воююча країна; 
  • супутники фіксують скупчення ворожих сил на наших кордонах; 
  • плану масової евакуації у місцевої влади немає (принаймні, жителі про це не поінформовані масово).

 Я не лякаю. Я озвучую факти. 

 І пару припущень: 

  • мами з дітьми і люди похилого віку навряд чи під час воєнних дій зможуть взяти рюкзаки і швидко піти в тил; 
  • велика ймовірність, що в містах з початку нападу постраждає інфраструктура і у перші тижні точно не буде відновлена;
  • постачання продуктів і медикаментів буде відбуватися зперебоями;
  • не усі банкомати будуть поповнюватися готівкою. 

 Виходячи з вищесказаного виникає питання: чому створення стратегічного запасу їжі, медикаментів та фінансів так вже погано в наших умовах? Чи варто це всієї цієї іронії? 

 Так, не треба розгрібати товар, не треба знімати всі гроші з карток, не треба мішків борошна і круп з жучками, але ось мати «тривожний комодик» - це добре. На мій погляд. А на ваш? 

Аналізувати досвід предків

…це не тільки про те, що треба об’єднуватися і не вірити популістам.

 Це ще й пам'ятати, що колись кілька кілограм пшона рятували життя сім'ї. 

 У мирний час цей досвід надлишковий, важка пам'ять предків може заважати формуванню здорових особистостей і здорових реакцій, але в «немирний» вона може стати в нагоді, якщо використовувати її після критичного осмислення і аналізу. 

Зниження тривоги

 Один із способів зменшити панічні настрої - не тільки повернути себе в теперішню ситуацію (озирнутися і зрозуміти, що в цю хвилину мені нічого не загрожує і видихнути), але і скласти план.

 Створення плану дій "про всяк випадок" - само по собі терапевтично. Мозок отримує алгоритм дій, а це дає нам відчуття контролю: «Я знаю що я буду робити» і тоді тривога слабшає.

 У такий план може входити і наявність й і тривожного комода, їх я б тільки назвала по - іншому: - «наплічникі комод спокою».

 І наостанок, мати деякий запас важливо, перш за все, для мам, особливо для мам маленьких дітей: прогодувати, вилікувати і зігріти - наші базові потреби і непогано було бїх задовольняти не в хворобливому, а здоровому виявленні –paціонально і трохи з іронією. 

 Спокою нам! 

 Фото: depositphotos.com

Читайте також

Вчити в жовтій зоні: інтерв'ю із директором школи, розташованої недалеко від лінії розмежування

Коли воєнний стан – норма життя: успішний досвід Ізраїлю

Нове на сайті