Лікарка дерамологиня Катерина Бакіко впевнена – листя подорожника, як і будь яке інше, дійсно може допомогти. Як плацебо…
Колись, коли дитина падала і роздирала коліно, перше, що робили, — шукали подорожник. Його злегка зволожували водою чи навіть слиною, прикладали до рани та притримували, ніби пластир. Кров зупинялася, біль вщухав. Здавалося, що це справжнє диво.
Насправді — ні. Подорожник не має властивостей зупиняти кров чи знеболювати. Його «ефект» пояснюється часом. Кров зупиняється природним шляхом за кілька хвилин завдяки згортанню. Біль теж зменшується з часом — особливо в дітей, яких легко відволікти. Саме тому їм дують на ранку, гладять чи цілують — усе це маленькі «ритуали», які тягнуть час і знижують тривогу. Подорожник у цьому процесі виконує роль плацебо і відволікального маневру.
До того ж рана в більшості випадків навіть не має контакту із соком рослини, тому активні інгредієнти не контактують зі шкірою. А якщо й контактують — концентрація біологічно активних речовин настільки мізерна, що не чинить помітного лікарського ефекту.
Не користуйтеся подорожником для лікування ран та подряпин. Прикладати немитий листок, зірваний у парку, до відкритої рани — це ризик інфікування. На рану слід класти тільки стерильні або принаймні чисті матеріали, а не щось з узбіччя. Подорожник може викликати подразнення, особливо в дітей із чутливою шкірою чи атопією.
Його дія не зрівняється із сучасними методами обробки ран, ефективність яких підтверджена дослідженнями.
Як правильно обробляти неускладнену рану?
- Промийте рану під проточною водою з милом.
- Накладіть чисту пов’язку. Не треба всі рани одразу дезінфікувати чи мастити антибіотиками.
- Після зупинки крові та очищення рани змастіть місце ураження вазеліном — це створює вологе середовище, яке пришвидшує загоєння і зменшує ризик утворення рубців. Рана не буде засихати та тріскати до крові.
- Якщо є ризик інфекції — використовуйте антисептики без спирту (наприклад, на основі октенідину або хлоргексидину).
Ми живемо в час, коли доступ до безпечних і дієвих засобів є в кожного. Краще користуватися доказовими методами, ніж сподіватися на «дідівські» рецепти.
