Деякі підкріплюють фантазію, переглядаючи відео з youtube (воно геть відбиває сон), і читаючи форуми, де мамашки, які пройшли всі принади пологів, по поличках розписують, що з ними відбувалося, що теж вражають до глибини душі.
Пройшовши цей шлях двічі, можу сказати відразу: потрібно завжди налаштовувати себе на успішний результат пологів і вашу швидку зустріч із малюком! Від настрою багато що залежить.
Плутанина з переймами
За два тижні до майбутніх перших пологів я кожен день думала, що вони вже починаються. З другим так сталося, що я народила за два тижні до передбачуваної дати без зайвих роздумів і затримок. Прихопило низ живота - «пологи починаються», тягне поперек - «а чи все я зібрала в пологовий будинок і де моя обмінна карта?», переповнився сечовий міхур «о, води відходять!»
Дилема «їхати чи не їхати в пологовий будинок» при кожному подібному випадку ставала гостро. Але лише з приходом самих справжніх сутичок відразу розумієш, що пора викликати швидку або їхати в пологовий будинок на машині. Коли вони починаються, то що здавалося переймами, починаєш сприймати як саме безболісне випробування у своєму житті. Усе найцікавіше тільки починається!
Розпал подій
Вирішивши, що це все-таки сутички і приїхавши в пологовий будинок, я зіткнулася з ще одним яскравим враженням - я повинна була пройти огляд на гінекологічному кріслі. Коли гінеколог перевіряв відкриття шийки матки, секунди здавалися вічністю! Відчуття таке, ніби тобі хочуть прискорити процес двома пальцями.
Після огляду акушерка відправила мене в палату зі словами: «До десятої ранку народиш, йди поспи!» Іди поспи! З першими пологами я подумала, що це якийсь специфічний медичний гумор, але з другими все так і було, у перервах між переймами (кожні десять хвилин) мені вдавалося подрімати. Лежати при сутичці нестерпне відчуття, саме воно найбільше виводило з себе, коли медперсонал просив прилягти, щоб датчиком виміряти серцебиття плода. Хотілося втекти на край світу і щоб тебе ніхто не кликав і не чіпав.
Період потуг
Тут відчуття розходяться. В обох випадках води не відходили і мені проколювали плодовий міхур. Після цього процес йшов швидше: я взяла Єву на руки вже через півгодини після проколу, а ось Маріка мінімум через годину. Взагалі, другі пологи пройшли з більш інтенсивними відчуттями від того, що народила я самостійно без епізіотомії. З знеболенням я народжувала Єву, яка відразу вислизнула після надрізу на першій потузі, але про враження після, я вважаю, краще промовчати. Моя вам порада, яку я повторюю знову і знову: завжди слухайте команди акушерки і всіма силами тужтесь правильно, уникаючи надрізів і розривів!
Найзворушливіший момент
Момент, який ви не забудете ніколи - той, коли ви вперше візьмете малюка на руки. Я постійно плачу згадуючи не біль пологів і всі пройдені випробування, а те, як мені поклали на груди тепле тільце моєї щокатої Евочки і як я вперше доторкнулася до білявої голівки Маріка, вона на дотик була як персик. Усе якось відразу відійшло на другий план, залишивши місце тільки найважливішому - відчуття, що потрібно подарувати маленькій людині всю ніжність світу!
Фото: depositphotos.com
Читайте також
