Домашні пологи
Сподівалася я, звичайно, на природні фізіологічні пологи і настрій був оптимістичний, але одна думка про те, що я зможу народити ось так от удома, мене лякала. Так моїм першим табу стали домашні пологи. Так, це зручно, так це модно, так на Заході практикують. Але є одне «але». У західних країнах це бажання обговорюється із гінекологом і, якщо немає протипоказань, у день пологів до вас приходить акушерка і приймає пологи. У нас в країні ніхто по домівках їздити не буде, максимум, на що ви можете розраховувати - це бригада швидкої допомоги, яка приїде до самого закінчення процесу. Перспектива залишитися без медичної допомоги в разі чого, мене відверто лякає, такий екстрим - не для мене.
Паніка
Другим табу стала паніка. Їй не місце в пологовому залі. Потрібно зібратися із силами і сміливо йти назустріч новому життю! Не час жаліти, дитині ще важче, таку роботу провернути!
Крик
Третє табу - це крик. Сенсу кричати не бачу, усі і так все розуміють, а ось вигукуючи з легень кисень, ви зменшуєте його кількість для малюка в родових шляхах. Не кричала, але зізнаюся, стогнала, це я, до речі, щоб не подумали, що у мене больові рецептори атрофовані!
Ігнорування команд медперсоналу
І останнє, четверте табу вже було винесено після перших пологів, які закінчилися розрізом промежини - ігнорування команд медперсоналу. Їх (медперсонал) потрібно слухати і тужитися по команді. Їм, як то кажуть, видніше і вони абсолютно не зацікавлені вас «порізати», і «розрізати», але доводиться іноді. Бо не слухаєте. Ось так то!
Усім швидких, безпроблемних і найменш болючих пологів!
Фото: shutterstock
Читайте також
