Чому не варто злитися і шукати винних - ідеї філософа Сібе Шаапа

DETOXикація свідомості: ідеї філософа Сібе Шаапа, які варто знати кожному

Шукати винних, чи брати відповідальність за своє життя? Що може статися, коли в суспільстві панують настрої: "У моїх неприємностях винні інші!"

Кілька років тому мала нагоду слухати лекцію голландського філософа Сібе Шаапа, котрий займається вивченням психології мас тоталітарних суспільств а також особливостей розвитку пострадянських країн. Наразі він викладає філософію у Вільному університеті Амстердама і Карловому університеті Праги. З 2014 року неодноразово бував в Україні, а декілька його книг перекладено українською. Особливо, варто відзначити праці «Мстива отрута» та «DETOX» - своєрідні застереження людству. Остання -  створена філософом спільно з Наталею Погожаєвою та Оленою Нагорною розповідає про причини виникнення такої токсичної соціальної хвороби як "ресентимент".

Ідеї філософа дають можливість зрозуміти, що ж саме відбувається з нами, а зрозумівши – визначити для себе напрямок руху.

Що таке ресентимент?

«Ресентимент» перекладається з французької як «обурення, злопам'ятність, озлоблення». Насамперед це світоглядна позиція людини, котра з тих чи інших причин вирішує: «Я – жертва». Життєвих обставин, злочинної влади, поганих сусідів, несвідомих батьків, злого боса – кого завгодно. Така людина свідомо шукає кого б призначити винною у своїх негараздах і обов’язково знаходить.

 Масово на ресентимент хворіють люди в суспільствах, що переживають епоху змін. А так як в Україні лише на долю одного покоління припало три революції і одна війна – то кожного разу з’являється і хвиля громадського невдоволення, котра і призводить до того, що суспільство наше кидається з одних крайнощів в інші.

«Ресентимент схожий на такі величезні граблі, на які людство наступає, танцює на них, калічачи себе і навколишніх» - визначає автор.

Чим небезпечний ресентимент?

Як для окремої людини, так і для мас – це, насамперед, втрата відчуття реальності та бажання знайти і покарати винних, деструкив і злість. За визначенням самого філософа невдоволені маси, як правило, викликають до життя «молох політичного популізму».

Обов’язково знайдеться «герой» який звернеться до «жертви», мовляв, ось він я, лицар-рятівник, який тебе порятує і покарає тих, хто винен у всіх твоїх бідах! І люди одразу повірять і підуть за ним, не задаючи зайвих питань,  не думаючи, як саме він це зробить, чи є у нього план дій, але по дитячому вірячи у щирість сказаного і в обіцяний рай на землі.

злість

Якщо «ресентимент» захопив свідомість окремої людини, вона швидше за все потрапить у токсичні стосунки, стане залежною від іншого, сильнішого та хитрішого. Якщо ресентимент вразить країну – це створить передумови до виникнення тоталітарних форм правління, що унеможливлюють свободу і демократію. (Прикметне, що навіть голосувати найактивніше йдуть, як правило, саме ті, хто налаштований агресивно, «інфікований ресентиментом», захоплений ідеями популізму).

«Ресентимент породжує гнів, бажання помсти, він швидко поширюється... Він створює проблеми, але не приносить iз собою ніяких рішень... Ресентимент спрямовує власний неспокій на іншого... Неспокій формує жахливе суспільство» - застерігає філософ.

Що робити з ресентиментом?

Проводити «детоксикацію». Якщо для окремої людини це завдання цілком під силу в межах нетривалого часу, то для зміни психології суспільних мас необхідно щоб змінилось кілька поколінь - стверджує голландський філософ. Але якщо є усвідомлення «хвороби», то і лікування стане можливим.  Але зміни повинні відбуватися не занадто швидко, щоб не спровокувати бурхливу реакцію старих сил.

Ресентимент ні в якому разі не можна ігнорувати і закривати на нього очі: «На найгірші прояви ресентименту потрібно відповідати найсуворіше. Втеча від них є гіршою за суворі заходи у відповідь!».

  • Дорослішати і вчитися брати відповідальність на себе; 
  • Не шукати винних;
  • Вчитися брати відповідальність за своє життя, родину,  дім, місто, країну і вчити того  ж дітей.

Цілком можливо, що критична маса таких людей зможе побудувати зріле і самодостатнє громадянське суспільство.

Фото: атора, depositphotos

Читайте також

Долаючи презирство: чому не варто виражати неприйняття, а краще приймати реальність

Без сліз ніяк: як пережити та відпустити розчарування - просто про важливе

Нове на сайті