Наталя Онацко - мама Маші, інструктор йоги і автор статей.
Ми вчотирьох обідали за столом на бізнес-акселераторі. На десерт дали смачну панакоту. Доївши, я мрійливо сказала: «Так смачно, що хочу ще!». І дівчата мене підтримали: дуже смачно, і я б не відмовилася. Через дві хвилини ментор іншої команди підходить до нашого столика із двома панакоту і каже: «Дівчата, хочете?». І ми заливаємося сміхом: це справжнє диво! Озвучили бажання і відпустили «в Космос» - воно збулося чарівним і непередбачуваним чином. Ми назвали це «Принцип панакоту».
Він глобальний. Чудеса відбуваються і це не метафора. Я говорила із подругами - дуже багато хто просто не бачать чудес і не дають простір їм трапитися у своєму житті. Я буду писати з особами та компаніями - щоб розуміти масштаб того, що відбуваються чуда зі мною.
Передісторія дива
Я люблю соцмережі: читати, спостерігати і знаходити «своїх», близьких по духу жінок і чоловіків у різних сферах. Так два роки тому я потрапила на онлайн-тренінг до Наталі Корбут із пошуку призначення: чим я хочу займатися у житті. Оскільки в 41 рік починала життя із нуля, мені потрібно було зрозуміти, що я хочу робити і чим заробляти. У # знайшла_і_ пішла я вивела для себе: соцмережі (копірайт, SMM) і йога-клуб. Цієї зими мені дуже захотілося взяти інтерв'ю у Наталії Єгорової (Тигач), яка переїхала з Сімферополя через Львів до Києва і зробила крутий проект для жінок «Провімен». Про що ми і написали на 4mama.ua. В один із її проектів - підтримка для мам, що виходять із декрету - я включилася у травні. Просто «А чому б і ні?». Чудеса, що відбувалися раніше зі мною, регулярно за розкладом (проблема - несподіване рішення), стали ще більш масштабними.
На початку травня мій роботодавець, проїжджаючи Полтаву, упускає фразу: «А чи не відкрити тобі чайно-йога клуб у Полтаві?». Тисну плечима, думаючи про себе «а ресурси?».
У червні Наташа Єгорова скидає мені посилання на спец-проект «Я зможу!» фонду Олени Пінчук: 3-денний безкоштовний бізнес-акселератор для 20 жінок (грантова програма). Потрібно просто заповнити гугл-форму до 11 червня. Заповнюю у самі останні години з думкою: якщо у мене є один шанс із тисячі потрапити на проект, але я його не використовую, буду шкодувати. Проблема одна: хто буде з дитиною?
13 червня приходить відповідь: вас взяли на проект, але для дитини нянь немає. А проект буде під Полтавою ву Верхолах - мені навіть не треба далеко їхати. Я пишу пост на фб: Всесвіт, допоможи. (Насправді, я часто користуюся правилом: «Озвуч на фб - прийде рішення».) Мені пише через пару годин подруга з Харкова і каже: я візьму відгули і приїду побути з Машею. (Зауважте - в інше місто.)
І я їду на проект. Перед ним у рамках «Провімен» ми гуляємо з фотографом по Подолу, мене фотографують і я слухаю про польоти у США і пробки на Манхеттені. Нью-Йорк - моя мрія, яка обов'язково збудеться, стає на півкроку ближче.
У понеділок 18 червня ми виїжджаємо на проект і починається марафон завдовжки два з половиною дня із 7.00 до 24.00 з крутими спікерами. Жеребкуванням нас ділять на три команди і ми вибираємо ідею бізнесу, яку будемо розробляти.
ЗА ДВА ТИЖНІ ДО ПРОЕКТУ Я КУПИЛА БОКАЛ ДЛЯ ВИНА, ЯКИЙ ЗІБРАЛАСЯ ВИПИТИ ДЕСЬ В ІТАЛІЇ ЗОРЯНОЮ НІЧЧЮ САМА - СВЯТКУВАТИ НОВЕ ЖИТТЯ. ПЕРШИЙ ДЕНЬ ПРОЕКТУ МИ СВЯТКУЄМО КЕЛИХОМ ШАМПАНСЬКОГО, І Я РОЗУМІЮ, ЩО ЦЕ - ПРО ТОЙ САМИЙ ПОЧАТОК ЖИТТЯ І ТОЙ САМИЙ БОКАЛ ВИНА.
Ідея мамського клубу в Полтаві (у той момент ще не моя) перемагає у нашій команді. Але її «господиня» на проекті з п'ятимісячним малюком і до кінця не доходить. На якомусь етапі ми в команді в шоці: ідею ніхто не збирається реалізовувати і це впливає на ентузіазм. Але наступна сесія включає: я переформатовую її під себе, додаючи чай і йогу, і вона стає тим самим йога-будинком, який я хотіла рівно 2 роки тому. Я безмірно здивована, а дівчатам подобається, тому що новий формат - те, що ближче, зрозуміліше і «прикольніше» для всіх. У день презентації нашої наймолодшої учасниці немає із нами, але по телефону вона повідомляє, що в Києві знайшла потенційних інвесторів. На хвилиночку: їй 18 років, вона організовувала хакатон в Івано-Франківську і приїхала з ідеєю розвивати big data в бізнесі. (Коли я пишу цю статтю, вона здає останній іспит у школі.)
Наш проект про міський сімейний клуб зайняв друге місце. Той самий клуб, який народився у моєму серці два роки тому, але на який я не наважувалася замахнутися через відсутність ресурсу, тепер отримав розроблену ідею і бізнес-модель.
Як каже Анна Петрова (StartupUkraine, Selfmade Woman Community), яка організувала все наше навчання, MAGIC - чудеса відбуваються тут і зараз. Якщо ми відкриті, у потоці, якщо ми в них віримо і готові їх помічати.
Головний посил бізнес-акселератора «Я зможу!» озвучила Ольга Руднєва: «Будуйте космічні кораблі!». Тема жіночого лідерства в суспільстві та бізнесі набирає обертів із космічною швидкістю. Подібних проектів стає більше і вони доступні. Головне - не проходити повз і заповнювати гугл-форми під час. Це шанс знайти підтримку, щоб будувати і запускати «космічні кораблі» свого життя.
Про спікерів і менторів потрібно писати окремо. Жінки, які створили і розвивають бізнес, ділилися із нами досвідом, який захоплює, і розповідали свої історії. Мурашки по шкірі від виступів Тетяни Абрамової «Ріто», Катерини Андрєєвої Dip Me!, Олесі Жулинської Coca-Cola, Наталії Павлючок Botanica, Ірини Тулякової «Українська академія лідерства», Ксенії Фурсової 1dea.me. Формат акселератора дає більшу причетність і можливість питати безпосередньо.
Я до сих пір не можу осмислити те, що сталося чудо, але найголовніше, що хочу сказати - вірити і не боятися. Можливості є, підтримка є, головне - помічати їх і не боятися йти вперед. Головний мій інсайт - «Я зможу!».
Фото автора
Читайте також
