Анна Воробьева живет с мужем Брайаном в одном из муниципалитетов Ванкувера с тремя сыновьями - Богданом, Назарием и Львом. Семья, как написала Анна, увлекается активным отдыхом на природе, музыкой и книгами. Дети - билингвы (англоязычные и украиноязычные), Брайан свободно владеет французским и выучил украинский, Анна закончила магистратуру в Канаде и теперь изучает французский.
Дальше - прямая речь Анны.
Як все починалося в канадскій школі
Чотири роки тому ми з чоловіком реєстрували нашого найстаршого сина до французької програми найближчої до нас державної школи. Богдан, якому тоді було 4 роки, був допитливим і любив усякі витівки. Водночас він був явно здібним до навчання, бо вже читав українською мовою і почав грати на піаніно. Але ж, як на мене, був він аж занадто непосидючим. Отже, я почала готувати Богдана до думки про те, як він піде до школи, про вчительку, про уроки і як треба поводитися в школі: слухатися, старанно писати і вчитися читати. На це Богдан мені прямолінійно відповів, що перший день школи він хоче провести на кемпінгу і смажити хот-доги та сморзи (крекери з шоколадом) замість нудного навчання. Але вже після перших тижнів у школі Богдан щоп’ятниці питав, коли вже буде понеділок – так йому подобалася школа!
Що ж так змінило Богданову думку про школярство?
Зізнаюся, що мої замальовки школи були побудовані на моєму досвіді початкової школи, яка проходила іще в Радянському Союзі та пост-радянській Україні. Діти сидять за партами по 45 хвилин, читають, пишуть слухають вчителя, який то пояснює, то викликає учнів до дошки, де вони мають відповідати на запитання. Вдома – домашнє завдання. Активному 4-річному Богдану така картина була не до вподоби.
Але справжня канадська школа йому підійшла, бо там немає ні відповідей біля дошки, ні нескінченних прописів. На перший погляд те, що школярі роблять в Канаді, для нас може здатись не зовсім школою. Шкільної форми немає. Дві обов’язкові перерви проводяться на вулиці, незалежно від того, яка погода (а дощить тут півроку). Під час уроку учні можуть ходити по класу, розмовляють один із одним, на їхніх столах немає підручників. І для більшості учнів домашні завдання починаються не раніше четвертого класу, бо весь обсяг роботи можна встигнути зробити під час класу.
Він не просто так час там витрачає
Деколи, як на мене находить бажання побачити Богдана за роботою більше, ніж 5 хвилин, я нарікаю на канадську систему, але швидко усвідомлюю, що моєму хлопцеві подобається ходити до школи в Канаді. І він не просто там час витрачає. Недавно ми йшли вулицею і Богдан помітив пластикові кільця, в які упаковують напої. Він їх підняв і викинув у найближчий смітник. І пояснив мені, що коли такі упаковки змиває в водостоки, то вони потрапляють до струмків і річок, від чого лосось може загинути, потрапивши в ці кільця. Це їм у школі робили презентацію про те, як вони можуть охороняти навколишнє середовище та бути активними громадянами.
Недавно тут вибори були, так він мені всі вуха продірявив нагадуваннями проголосувати. І, звісно, діти вчаться і читати, і рахувати, і пишуть вони, і досліди роблять, але не в примусовій формі. Особливо початкова школа.
Початкова школа в Канаді не нудна, а інтерактивна, з наголосом на пізнання, а не на заучування.
Мета такого підходу – створити одну площину для дітей із різних соціальних категорій і сімейних становищ, аби ті учні, у яких вдома немає підтримки, не залишилися позаду вже в другому класі. Надолужити такі прогалини – неможливо.
Звісно, можна заперечити, що, рівняючись на середнячків, така освіта не дозволяє здібним дітям вдосконалювати свої можливості. Справді, багато батьків незадоволені такою урівнялівкою і ті, хто можуть собі це дозволити, переводять дітей до приватних шкіл. Таке задоволення коштує від 300 доларів до 1000 доларів на місяць. На нашій вулиці з восьми родин лише одна сім’я ходить до приватної школи. Для більшості такі кошти на освіту дітей є поза бюджетом і доводиться задовольнятися альтернативними програмами державних шкіл.
Які альтернативні форми освіти існують?
Оскільки в Канаді дві державні мови - англійська та французька, але володіють двома мовами менше 10% населення, було створено програми Language Immersion – французька для англомовних і навпаки. В англомовних провінціях багато родин поспішають записати дітей до французької програми загальноосвітньої школи, оскільки вивчення додаткової мови стимулює мозкову діяльність. В такій програмі англомовні діти вивчають весь матеріал суто французькою і починають вивчати англійську лише з третього класу. Поступово англомовні предмети збільшуються і до випуску в дванадцятому класі учні вивчають всі предмети англійською. Випускники таких програм, за умови підтримки другої мови, стають функціональними білінгвами. Мій чоловік закінчив саме таку програму і тепер викладає французькою мовою для учнів старших класів, хоча сам він є англомовним. У деяких районах розпочали школи з китайською мовою навчання, які є такими популярними, що запис туди проводиться за лотереєю.
Також у загальнодержавних школах є програми для здібних дітей, починаючи з шостого класу. До таких програм проводиться відбір. У старшокласників, починаючи з 9-го класу, є вибір записуватися на поглиблене вивчення певних предметів. Програма таких предметів у 12 класі прирівнюється до матеріалу, який проходять студенти вищих закладів освіти на першому курсі.
Ну, а для тих, кому й цього недостатньо, існує програма International Baccalaureate, учні якої навчаються за стандартами цієї міжнародної організації і по закінченню 12 класу їхній загальноосвітній атестат визнається в університетах більше, ніж 100 країн. Тобто вибір для учнів, які хочуть і можуть вивчати якісь предмети поглиблено, в Канаді існує і в державних школах. Але оскільки загальна програма розраховується на, так би мовити, учнів-середняків, немає шаленого розриву в знаннях і немає хронічних двієчників.
В канадських звичайних державних школах дуже багато міжнародних учнів, для яких навчання коштує дуже дорого. До нашого регіону найбільше приїздять учні з Китаю, Кореї та Японії. В цих країнах підхід до навчання кардинально відрізняється від канадського, але, мабуть, найбільше приваблює батьків перспектива вільного володіння англійською, а не те, що їхні діти не будуть вивчати фізику і хімію, і вищу математику.
Наостанок хотіла поділитися спостереженням про роль заохочування в канадських школах
Це слово – encourage - тут є настільки вагомим, у школі, в загальній культурі, що воно постійно на слуху. Його вживають так часто і в дуже повсякденних випадках, воно перетворилося на просте дієслово, яке заміняє такі слова, як «попросити», «нагадати», «послужити поштовхом». Замість «виконати цю вправу три рази на тиждень» вчителька пропонує батькам «заохотити» учнів. Муніципалітет не просто погрожує штрафом за неправильне сортування сміття, а «заохочує» жителів правильно це робити (хоча штраф усе одно випишуть, якщо зловлять на гарячому).
Чесно кажучи, мені було досить важко перекласти це слово, розповідаючи про Богданову школу своїм батькам, я просто не могла підшукати вдалого відповідника. І якось мені спало на думку, що складність із перекладом у мене виникла через те, що ми це так мало робимо в Україні. Ми мало заохочуємо або ж робимо це так пафосно і натужно, що воно геть ніяк не підбадьорює.
Заохочую вас постежити за тим, як і що підбадьорює вас у щоденному житті, і як часто це робити ви.
Фото: Alyssa Kellert Photography
Читайте также
