Оксана Лущевская - автор более 30 книг для детей и подростков, переводчик, литературовед, лингвист. Её книги отмечены украинскими и международными литературными премиями. Про писательство и современную жизнь детской литературы - в обширном и интересном интервью с Оксаной.
Одразу запитаю – ви науковець у галузі дитліту. Можливо, я щось не знаю про реальний стан справ, але мати докторський ступінь у дитячій літературі – рідкість для України. Як ви доросли до цього рівня?
Вітаю, Оксано! Хороше запитання. Я вже 15 років не проживаю в Україні. Я живу в США. Вивчала в магістратурі Пенсильванськомго державного університету порівняльну літературу і славістику. Водночас я брала магістерську сертифікацію з дитячої літератури, бо захоплювалася дитлітом. Коли прийшов час подаватися в докторантуру – вирішила, що піду в освітянський напрям, де дитяча література справді є активним медіатором щодо багатьох історичних і сьогоденних дискурсів, а особливо плюралістичних (раса, ґендер, клас; імміграція; глобалізація і культурна свідомість та ін.). Я досліджувала читацьку рецепцію та займалася емпіричними науковими проектами, які допомагали урешті бачити роль і місце дитячої літератури в шкільних системах, давали відповіді чи мірковування про те, що треба міняти, поглиблювати, скасовувати… Загалом, дитяча література в США набула розквіту із «входом» до шкіл. У США діти у школі читають дитячу, тінейджерську і підліткову літературу. Ту, яка по суті відповідає їхньому когнітивному, мовленнєвому, емоційному, фізичному розвитку. Тобто дитліт, тінейджерська і підліткова література – це досить потужні рушійні «двигуну» щодо формування світогляду, критичного мислення, візуальної грамотності.
Який стан укрсучдитліту з точки зору науковця? Я читала вашу статтю про засилля перекладної літератури і витіснення власне української. Розкажіть і для наших читачів, як ви бачите проблему і чому це проблема?
Гадаю, що варто вивести посилання на ту статтю, щоб читачам було зрозуміло про що в ній. Якщо коротко, то йдеться про те, що сьогодні український ринок дитліту переповнений перекладами і часто неякісними. Отже, асортимент дитячих книгарень – це в більшості перекладна література, яка відкриває двері передусім в англомовні (зрідка – інші) світи. Сьогодні для української дитячої літератури потрібна література-дзеркало чи то пак розмаїття дзеркал. Я повторююся, але метафора дзеркала зможе допомогти нашим дітям бачити себе в країні, а не поза нею; бачити себе активними діячами, а не пасивними споживачами; бачити себе цікавими у своїй розмаїтості; бачити себе несамотніми у радощах і проблемах; бачити себе співчутливими й поміркованими в нації; відзначити себе й своє місце на культурних та економічних мапах. Видавці можуть стратегічно користуватися нагодою не заповнених літературних ніш і розвивати нашу українську дитячу літературу, даючи авторам і ілюстраторам по суті замовлення на формати, жанри і тематики. «Видавництво Старого Лева» всіляко докладає зусиль до відкриття нових імен і щороку видає авторів уже відомих в українському дитліті. Так робить «Фонтан Казок» з конкурсом «Напишіть про мене книжку». Так робить видавництво «Ранок» у серії «Читальня» та кількох інших серіях. Активно звертаються до такої практики видавництва «Братське», «Читаріум», «Чорні вівці». Також чого лише вартий проект від видавництва «Видавництво» «Це зробила вона»! Це дуже важливі кроки і їх має бути більше. Вони допоможуть активно і якісно розвивати власний книжковий ринок дитліту і зустрічати потреби українських читачів.
Я завжди питаю у авторів, чому вони стали писати для дітей? Не омине і Вас це питання))
Чому?
Це трапилося досить органічно. Я багато працювала і досі багато працюю з дітьми. Спершу – в літніх таборах, потім – в дитячому розвитковому центрі при Пітсбургському університеті, нині я веду 6 онлайн-курсів читання дитячих книжок у власному читацькому клубі Joyful Fox Reading Club: https://lushchevska.com/courses/ . У ньому вже взяли участь понад 90 дітей. Нині всі курси активні і я далі розвиваю цей напрям. Зараз якраз набираю дітей на осінь і зиму.
А чому пишу? По-перше, маю бажання. По-друге, маю знання дитячої розвиткової психології. По-третє, мені цікаво. По-четверте, маю такий світогляд. Вважаю, що дитяча література відображає багатогранності дитинства. Мене цікавить глибока дитяча і тінейджерська література, яка дає нам, читачам і авторам, можливість комунікувати на розмаїті теми.
Як воно бути у Хрестоматії ? Які ваші книги там і чому?
Цікавий досвід. Насправді, я від початку активно підтримувала ідею Хрестоматії. І разом із моєю чудовою колегою, активісткою, письменницею Танею Стус писала до Хрестоматії передмову. Щодо мої текстів, Хрестоматія вміщає вірші з книжки «Про кита» (Видавництво Старого Лева), кілька нових віршів і кілька оповідань. Присутність текстів у Хрестоматії акцентує інтерес дітей при зустрічах, які я часто проводжу по скайпу. Діти вже знають. Читали. Інколи ставлять питання. Наприклад, якось було питання: «Скажіть, як читати вірш «Літо»»? ?
Які найголовніші риси повинні бути притаманні дитячому письменнику? Скажімо, ідеальному.
Ідеального немає. Думаю, що дитячі автори мають бути сміливими, не табуювати себе, вірити в свої сили і основне вірити, що кожна написана історія має місце в цьому розмаїтому світі. Також старатися не писати «певним» читачам, а писати і розуміючи розвиткові кроки, і оповідаючи історію собі – чесно, хай яка б тема не була, але озвучувати історію безстрашно.
Як з’явилася ваша перша книга? Чи була вона дитячою?
Вона вийшла у видавництві «Грані-Т» у 2009 році. Це була дитяча книжка, яка називала «Дивні химерики, або таємниця старовинної скриньки». Зараз вона мені вже зовсім «олдскульна». Але в ній були чудові ілюстрації Інги Леві. До 2009 я перемагала в різноманітних конкурсах пов’язаних із «дорослою» поезією і перекладами віршів.
Який дитячий твір для нас найбільш знаковий, значимий? І чому?
Їх два. Ага, і третій готується до друку. Отже, повість «Задзеркалля» (ВСЛ). Це книжка про самотність людини у родині та групі однолітків. Ця книжка складана і водночас легка. Складна, бо торкається теми суїциду. Легка – бо в ній багато любові. Цю повість адаптовано у театральну п’єсу «Задзеркалля». Її ставлять тінейджери, дівчата і хлопці, – вихованці арт-студії Наталі Журавльової. Хоча ця театральна студія у Луцьку, але юних зірок уде неодноразово запрошують виступати в різні міста України. З ними «Задзеркалля» «побувало» у Києві, Харкові, Львові… Друга книжка – «Вітер з-під сонця» (Фонтан Казок). Вона потрапила до каталогу "The White Ravens 2016" ("Білі круки"), добірки найкращих дитячих та підліткових видань з усього світу, який готує Мюнхенська бібліотека для дітей та юнацтва. Повість також перемогла у конкурсі «Напишіть про мене книжку!» улітку 2015 року і отримала спеціальну відзнаку журі Корнейчуковської премії «за тонке психологічне змалювання підліткового характеру». Це все було доволі неочікувано. А третя повість нині готується до друку. Називається вона «Скелет без шафи». Я на неї дуже чекаю. Вона про дорослішання, зміни в тілі, (само)розуміння та (само)прийняття, дружбу і зацікавленість анатомією.
Читайте продолжение интервью по ссылке.
фото:личный архив Оксаны Лущевской
Читайте также
