До народження першої дитини моє життя було легким і безтурботним. На той час воно мені, звичайно, таким не здавалося і тільки ставши мамою, я зрозуміла, як помилялася.
Так-так, саме ці маленькі чоловічки здатні своєю появою будь-яку залізну леді перетворити на жінку з тремтячими руками і нерівними віками. У кожної мами є свій власний набір страхів за дитину, від яких у жилах холоне кров. Ось мій:
Страх ночі
Я із тих мам, які вважають за краще спільний сон. Через дихання. Відчувати тепле маленьке тільце дитини під боком рятувало мене від панічних атак. Перші місяці після народження дітей я просто підхоплювалася вночі і прислухалася до їхнього дихання. Просто мені важливо знати, що все в порядку. Це вам не жарти, я продовжувала прислухатися до дихання Єви до двох років!
Страх втратити дітей
Я втрачала свою дочку два рази. І обидва рази приходячи додому, дивилася у дзеркало, а не посивіла я часом? Коли ти не виявляєш дитини в найближчій видимості - критично високий рівень адреналіну дозволяє оббігти околиці в пошуках чада за 10 секунд. Ось це допінг! Правда мозок не витримує і відключається геть, жодної мало-мальськи корисної думки не видає, система висне. Тепер виходячи на вулицю, пильно спостерігаю за переміщеннями Єви і в жаху думаю, як же я зможу з однією парою очей стежити за двома? (Тут повинен бути переляканий смайлик).
Страх, що діти захворіють
Застуда, розлад шлунка? Та киньте! Це дрібниці. Я уявляю собі такі медичні діагнози, почувши які, моє серце обірвалося б навічно. Причому також представляю свої можливі дії і почуття у разі чого. Зазвичай це закінчується очима на мокрому місці. Тому з оптимізмом лікую простуду, діарею і бронхіт із надією, що це будуть «найболючіші» хвороби в житті моїх дітей!
Страх, що діти травмуються
На дитячому майданчику потраплять під гойдалки, впадуть із гойдалки (гірки, батута або каруселі в парку атракціонів). Чого далеко ходити? Я боюся навіть, що Єва впаде зі сходів і покотиться вниз. Хоча розумію, що від ударів, саден і синців жодна дитина не застрахована. Нерви пустують.
Страх, що діти не будуть любити один одного
Це новий страх мами двох дітей. Намалювавши в розумі картинку ідеальних відносин між сестрою і братом, постійно стикаюся з абсолютно іншою реальністю, в якій раз у раз звучить «віддай мою іграшку!» Або «Марік не хоче сидіти на ручках». Діти не повинні відповідати нашим очікуванням, вони вже особистості з власним баченням світу і ситуації. Залишається сподіватися, що через ... дцять років мої діти не будуть писати гнівні пости в соціальних мережах у дусі «ми все життя собачимся із братом, він мене вже дістав», а будуть готові завжди прийти один одному на допомогу!
Фото: depositphotos
Читайте також
