Марина Огороднійчук
психолог-консультант в напрямку клієнт-центрованої терапії, член УСП та УАНП, магістр психології КНУ імені Тараса Шевченко, засновник програми «Студія особистісного зростання для підлітків», платформи «Підліток.UA» в центрі психології та розвитку «Київський Дворик».
Важко говорити про точну статистику, оскільки більшість таких проявів так і залишаються прихованими від поглядів дорослих. Однак, з досвіду практики психологічного консультування, можу сказати, що майже кожна четверта дитина-підліток говорить про наявність подібного досвіду в моменти важких життєвих ситуацій.
Що таке селфхарм
Саме поняття «селфхарму» означає умисне нанесення собі фізичних ушкоджень, які не несуть прямої загрози життю, але викликають досить інтенсивні больові відчуття і можуть проявлятися в різних формах. Типовими проявами самоушкоджень є нанесення підлітками собі порізів гострими предметами – частіше на шкірі рук, іноді – на ногах або животі. Часто сліди самоушкоджень з’являються на тих ділянках шкіри, що закриті одягом.
До проявів селфхарму відносять також розчісування ран, обпікання шкіри, нанесення собі ударів.
Важливо розуміти, що прояви селфхарму – це симптом, за яким стоять складні емоційні процеси. Щоб правильно зреагувати і допомогти підлітку, важливо розуміти причини цього явища.
Чому підлітки це роблять?
У більшості випадків селфхарм для підлітка допомагає знизити емоційне напруження. Переживаючи фізичний біль, дитина отримує можливість переключити свої відчуття, сфокусувати їх на проживанні саме фізичного болю - таким чином, хоч на короткий період часу, відволікти себе від болю емоційного – страху, смутку або сильної тривоги.
Нанесення собі ушкоджень створює для нашого мозку ілюзію того, що на біль можна вплинути, і дає можливість хоча б на долі секунди заспокоїти внутрішні переживання. Найчастіше такий спосіб «заспокоїтись» використовують підлітки, які намагаються подолати сильні емоційні реакції або знаходяться в стані високої тривоги тривалий час.
Чинниками, що підвищують ризик селфхарму є індивідуальні особливості дитини («емоційна чутливість»), вікові особливості (11-17 років – вік, коли здатність до емоційної саморегуляції суттєво зменшується), особливості стосунків з близькими людьми, зовнішні фактори стресу – проблеми з навчанням, в стосунках з однолітками.
Підлітки, які практикують селфхарм, часто критикують себе за це і соромляться того, що роблять. Є діти, яким важко стриматись від здійснення самоушкоджень - особливо, якщо дитина знаходиться в умовах сильного стресу. Діти також відмічають, що хвилюються за наслідки своїх дій – сліди та шрами, які лишаються на тілі, але найбільше – за те, як можуть відреагувати батьки, якщо про це дізнаються.
Є також ряд випадків, коли селфхарм виступає частиною певної субкульутри і виконує «комунікативну функцію» - як умова прийняття підлітка до певної групи однолітків. Крім того, у випадках, наявності психічних порушень у дитини, селфхарм також може бути одним із симптомів.
Найкраща внутрішня позиція в такий ситуації: Люблячий дорослий
Що робити, якщо ви помітили згубну звичку у дитини?
Якщо ви спостерігаєте у дитини наявність ознак селфхарму – це не привід для паніки чи «серйозної розмови». Перше, що варто розуміти: те, що ви бачите зараз - це спроба дитини подолати труднощі. Так, це поганий спосіб вирішення проблем. Можливо, один з найгірших. Але він єдиний з тих, які підліток зміг для себе зараз знайти.
Тому найкраща стратегія, яку можуть обрати батьки – допомогти підлітку розібратися з власними почуттями і навчитися справлятися з напруженням в інший спосіб.
Найкраща внутрішня позиція в такий ситуації – «Люблячий дорослий»: коли ми можемо дати зрозуміти дитині, що ми поряд, що ми достатньо стійкі, щоб на нас покладатися, що готові шукати рішення і що ми любимо її - не залежно від того, що відбувається у вчинках і діях дитини.
Часто, коли батьки бачать порізи на шкірі дитини, це може викликати сильну реакцію – від шоку і тривоги до відкритої агресії з боку батьків. Це зрозуміло, але не корисно в даній ситуації. Також невдалою стратегією може бути рішення «зробити вигляд, що нічого не сталося», або «перечекати».
Хороший варіант - обговорити з підлітком те, що ви побачили: «Сьогодні я побачив/побачила на твоїй руці порізи. Я схвильована і відчуваю сильну тривогу. Часто такі прояви бувають у людей, які проживають важкі емоції. Для мене важливо, що ти відчуваєш. Я можу спитати тебе про це більше?»
Якщо ваші стосунки з дитиною дозволяють можливість довірливих розмов – така бесіда буде корисною. Коли підліток може отримати розуміння і підтримку з боку батьків, це приносить полегшення і підвищує здатність дитини подолати проблему.
Підлітковий вік – непростий етап. І діти в цей період не завжди готові ділитися тим, що відчувають (у більшості випадків тому, що самі не можуть зрозуміти себе і свої почуття). Але обов’язковий мінімум, який варто зробити батькам – поінформувати підлітка про ризики селфхарму з медичної точки зору (можливість занесення інфекції при порізах, утворення шрамів); придбати для дитини всі необхідні медикаменти і допомогти з обробкою ран.
Наступний крок – звернутися за допомогою до спеціаліста (це може бути психолог у школі, де вчиться дитина або консультант психологічного центру).
Підліток – це дитина в тілі майже дорослої людини
Профілактика проявів самоушкодження
Найкраща профілактика селфхарму – довірливі стосунки з підлітком, можливість говорити на складні теми, можливо, мати різні погляди на ті чи інші питання, не втрачаючи поваги і уважності один до одного.
Варто пам’ятати, що підліток – це дитина в тілі майже дорослої людини. При всіх проявах самостійності і бажання відокремлення, підліток залишається залежним від думки і ставлення батьків, орієнтується на них і прагне до отримання прийняття і визнання з їх сторони.
Час, проведений разом, щирий інтерес до почуттів і думок підлітка, а ще тепло та терпіння – це те, що може дати Дорослий для ефективного захисту підлітка від життєвих труднощів.
Фото: depositphotos
Читайте також
