Підлітковий вік – це коли в одному просторі й часі раптом зливаються абсолютно непоєднувані події, мотиви, відчуття. Сором і захват, закоханість і зневага можуть за мить перевернути світ з ніг на голову. А особливо – якщо він і так постійно дрижить… від війни. Як у всьому цьому підлітку знайти себе? Відповіді шукає дитячий письменник Володимир Нікітенко.
У її очах – сяюча дуга зварювального апарату. Туди не можна дивитися. Дивишся скоса, боковим зором, щоб не осліпнути.
Дівчина, від якої в усіх спирає дихання, - сталеплавильна піч! Немає й мови, щоб навмисно торкнутися її руки! А якщо це випадково стається, то зберігаєш опік як реліквію, як батьківський шолом із застряглим осколком.
Покликати в кіно чи на тусу? Для цього треба якось віддерти язик від піднебіння, але як? Із цим не зрівняється найміцніший клей.
Батьки захоплюються, гості посміхаються: «Ой, він у нас такий сором’язливий!» А ти не сором’язливий, ти просто боїшся.
І грошей своїх нема. А як без них? Будь-яке твоє досягнення без них – похмуре й тупе, чим доведеш? Чим пригостиш?
Простіше образитися й гаркнути на когось, на тих же батьків: «Чому я народився у вас, таких убогих і нікчемних?».
Коли мені дарували конструктор, Тьомі дарували коня... Реально, справжнього, я не жартую! Коли мені дарували плеєр, Льошці – кафе… Серйозно, прям реальне кафе. Пашка в караоке знаєте, яку «котлету» залишив учора? Найкращі party в кого? У Дімона! А що можеш ти, злидня? Тільки відводити погляд від її «зварювального» погляду!
Матір на нервах, батько на війні. Що ж ти, тато...
Інші татусі питання вирішують, їздять на тачках, а не на «корчах». А ти туди поліз. І добре, якби гроші нормальні, але твої навіть грошима не назвеш! Ще й преш в саме пекло зі своїми штурмами, наче життів як у кішки. Весь інтернет про тебе мені в стрічку лізе.
Приїжджаєш рідко, брудний, стомлений, напиваєшся. Рибалити з тобою? Та з тобою розмовляти нема про що. Для твоїх нових розмов потрібні такі самі як ти, точно не я!
А потім... Потім «сталеплавильна піч» сама підходить у школі, повільно, з кожним кроком змушуючи тебе корчитися, червоніти й пітніти, як стажера-сталевара. Кладе руку тобі на плече, залишаючи страшний опік, і така: «Пишаюся, що ми – в одній школі, Вов… У тебе дуже крутий батько, дивилася про нього в новинах…»
І треба було б посміхнутися, але м'язи обличчя зрадницьки відв'язуються від щік. І треба б щось сказати самовпевнене, але вона перебиває: «Знаю одну піцерію тут, похряцаємо після уроків?..»
А ти дивишся на офігівших і нахмурених Тьому, Льоху, Дімона й розумієш… Хоча, нічого ти поки, слава Богу, не розумієш…
Вони не можуть глянути на тебе, ти – сяюча дуга зварювального апарату!
Автор: Володимир Нікітенко
Ілюстрація: Володимир Поспєлов, головне фото: depositphotos
Про автора:
Володимир Нікітенко, дитячий письменник, засновник студії анімації «Good Deeds Animation», що створює серіали та повнометражні мультфільми. У різні часи працював учителем, вихователем, радіо-ведучим, сценаристом… Перша дитяча книжка «210 добрих справ» вийшла в 2013 році й відтоді всі наступні бешкетні й мудрі фентезі-повісті письменника здобули популярність у тисяч юних читачів по всій Україні, а нині його книжки-білінгви читають і за кордоном, увійшовши в благодійний проєкт Олени Зеленської «Книжки без кордонів». Перша повість письменника стала основою однойменного мультсеріалу, що з’явився на телеекранах навесні 2021-го. Зараз Володимир працює фіксером, допомагаючи міжнародним журналістам розповідати світу про справжні новини з України. У книжках Володимира Нікітенка є рідкісна для дитячої літератури особливість: він глибоко розкриває хлоп’ячий світ, його мислення, поведінку, психологію – водночас вразливу й бешкетну.
Читайте також
