У статті про типи токсичних матерів ми позначили глибину проблеми і дали орієнтири для визначення, які відносини мама-дитина (частіше - мама-дочка) існує. Адже іноді так важко зрозуміти, що взаємодія родом із раннього дитинства нездорова, що так, як ви спілкуєтеся із мамою, спілкуватися не можна.
Сьогодні ми поговоримо, як шукати вихід із замкнутого кола.
Аліна Колесник - дитячий і сімейний психолог, мама молодшого підлітка і студентки 1 курсу
Жінка балансує між опором і повтором, не маючи чіткого уявлення, яка саме любов є доброчинною для її дитини. Відділення від матері має дозволити доньці стати матір'ю «на свій манер», як цього хоче вона сама.
Щоб здобути свободу, жінці необхідно виконати внутрішню роботу над собою.
Шлях зцілення від токсичних відносин із мамою
Перш за все усвідомити свої почуття до матері. Для цього необхідно повернутися у дитинство і проаналізувати відносини, які нас зв'язували з нашою матір'ю, зрозуміти, що саме благотворного ми отримали від матері і чого ми не змогли отримати.
Зрозуміти все це означає
ПОЧАТИ ДИВИТИСЯ НА ВЛАСНЕ ДИТИНСТВО З ЕМПАТІЄЮ
як каже Alice Miller
Одночасно необхідно виконати роботу над собою для того, щоб навчитися давати любов іншим. Здатність робити добро іншим, зміцнює повагу до себе і дозволяє зменшити накопичений гнів, який руйнує нас зсередини.
Заповнити дефіцит уваги і підтримки за допомогою психотерапевта, близьких рідних і друзів. Необхідно підтримати свою внутрішню «маленьку дівчинку» і дати їй захист.
Важливо розуміти, що мати не може дати своїй доньці те, чого у неї самої не було: уваги, відчуття безпеки, досить високої оцінки себе.
У ЦЬОМУ ВЕЛИЧЕЗНИЙ СПАДОК, ЯКИЙ НАМ ДІСТАВСЯ ВІД МАТЕРІ, ПОТРІБНО ЗАЛИШИТИ ДЛЯ СЕБЕ ЛИШЕ ТЕ, ЩО БУЛО ДЛЯ НАС БЛАГОТВОРНО, А ВСЕ ІНШЕ, ЩО МИ НЕ ОТРИМАЛИ ВІД НЕЇ, АЛЕ ЧОГО ПОТРЕБУЄМО, ШУКАТИ В РЕАЛЬНОМУ СВІТІ
говорить доктор Robertiello
Наступним кроком стане прийняття своєї мами без ідеалізації і знецінювання, такою як вона є.
Ілюзія існування лише «хорошої» чи «поганої» матері повинна замінитися на бачення матері реальної. Тут важливо не пробачити матір, а погодитися із реальністю, як зазначає Берт Хеллінгер.
У прощення є позиція зверху, людина як би повідомляє "я вище цього, тому прощаю тебе". Погоджуючись, ми вчимося приймати. «Я погоджуюся із тим, що ти поводилася так і приймаю це, як правду свого життя». Це важкий, але дуже важливий крок на шляху до усвідомлення.
Для того, щоб мати більш об'єктивне уявлення про нашу матері, необхідно знати її дитячу історію, її відносини із власними батьками. Спробувати зрозуміти, чому мати поводиться саме так, а не інакше.
На наступному етапі з'являється багато сили для влаштування нових відносин, визначення меж і правил.
І як результат - побудувати життя відповідно до власних критеріїв, більше не залежати від материнського схвалення, а також звільнитися від пам'яті важкої історії жіночої сімейної залежності, яка передається від матері до доньки, із покоління у покоління.
Не всі вибирають шлях свободи. «Деякі жінки вважають за краще залежність напруженості справжнього життя.» Сімона де Бовуар
Для повноти свого життя і щастя доньок і внучок, думаю, все-таки варто постаратися.
Фото: shutterstock.com
Читайте також
