Ця стаття покликана розповісти про користь і способи використання казок для виховання і для розвитку дітей. Те, що, можливо, знали, а, можливо, тільки відчували наші пращури, а ми цим можемо усвідомлено користуватись.
Олена Петрушкевич, казкотерапевт, психолог-експерт у Креативній Міжнародній Дитячій Школі (КМДШ)
Сьогодні ми спостерігаємо протилежні тренди щодо сприйняття казок.
Перший тренд: казки – це тексти, які читають маленьким дітям. Все менше дітей, які читають самостійно, цікавляться казками. Швидше пригодницькими історіями, дитячою фантастикою чи коміксами. Казки – це не актуальний літературний жанр. Народні казки – це взагалі історичні пам’ятки. Вони не потрібні або навіть шкідливі сучасним дітям, адже ідеї, які в них закладені, жодним чином не стосуються сьогодення.
Якщо цей текст викликає у вас обурення, то ви є представником протилежного тренду.
Інший тренд базується на переконанні, що казку треба оберігати, відновлювати народні казки, вчитись бачити користь казок і користуватись ними. Які аргументи наводять прибічники цього бачення? Народні казки завжди були ємністю для зберігання національної ідентичності. Коли ми відмовляємось від народних казок або редагуємо їх на поталу дня, то втрачаємо глибинні сенси, які формують етнічну самосвідомість. Що стосується якісних авторських казок, то вони вчать дитину орієнтуватись у світі: що є добрим, а що злим; хто друг, а хто ворог; як прийнято у суспільстві, а як не прийнято тощо. Добрі казки завжди були інструментами ціннісного виховання. Якщо відмовлятись від казок, то слід мати інструменти на заміну.
Цінність казки
Споконвіку казка несла важливу місію – передачу цінностей народу, роду, сім’ї. У казках можна зустріти усі можливі життєві сюжети. А отже, можна стверджувати, що дитина готується до життя, слухаючи казки. В казках, зазвичай, легко зчитати, де добро, а де зло. Нескладно відчути, що схвалюється, а що засуджується. Таким чином, у природній формі в дитини вкорінюються глибинні ціннісні поняття, які розділяють її батьки.
Ви можете спитати, що робити, якщо зміст закладений в казці, вам не подобається? Чи відкидати таку казку? Розповім про це детальніше.
Коли казки не варто читати дитині?
Коли казка шкодить формуванню смаку – ви вважаєте цей текст примітивно викладеним, наприклад.
- Коли казка лякає вас або дитину.
Це зовсім не означає, що страшні казки – шкідливі. Ні, вони мають свою задачу. Страшна казка дійсно лякає наслідками вчинків героя, щоб дитина добре засвоїла, чого робити точно не треба. Розмовляти із незнайомцем, наприклад. Але якщо дитині ще надто лячно, вона не справляється із страхом, для вас це причина казку не читати. Прийде час, коли малюк, притиснувшись до вас, хвилюючись, буде слухати і просити не зупинятись аж до доброго завершення. Пам’ятаєте, можливо, як в дитинстві просили ще і ще читати страшну казку? Таким чином діти тренують своє вміння справлятись зі страхом.
- Буває, що дитяча казка викликає страх у дорослого.
Я не буду заглиблюватись у питання, з чим це пов’язано. Поділюсь тільки найпоширенішою причиною. В нашій уяві легко виникають картинки розрізаного черева, бо ми десь бачили, як це виглядає. Ми думаємо, що в дитячій уяві теж з’являється подібна картинка. Але це не так. Дитина не бачила ні відео з бойні, ні сюжетів з операційних. До того ж і уявлення про смерть в дитини в тому віці, коли читають про вовка і семеро козенят, геть інше. Але, на мій погляд, якщо лячно вам, то дитина це відчує і злякається. Тому замість того, щоб пересилювати себе, краще запропонувати іншому дорослому читати цю казку дитині.
- Коли казка схвалює цінності, які ви не розділяєте.
А дитина ще надто мала, щоб обговорювати з нею сенс цінностей. Ви не поясните 4-річній дитині, що вам не підходить вчинок лисички. Проте з 6-7 річною вже можна про це говорити. І про це детальніше далі.
Коли дитина вже розуміє зв’язок причини і наслідку, усвідомлює, що кожний вчинок має причини, тоді ми можемо читати казки, де змальовані сценарії нам не підходять. Ми будемо використовувати їх для презентації нашого бачення і того факту, що у світі співіснують люди із різними переконаннями.
Кожна дитина із задоволенням обговорюватиме із батьками казковий сюжет, героїв, фантазувати щодо продовження чи зміни історії. Чого не скажеш про «виховні розмови», коли батьки дають настанови, правда? Діти вміють повторити, але, чи вони нас справді чують? А якщо чують, чи вони погоджуються? Чи наше бачення стає їхнім баченням теж?
З дитиною 9-10 років вже можна обговорювати цінності сім’ї, не просто називаючи їх. Наприклад, акцентувати цінність поваги в казці, де герой завжди питає дозволу, розповісти про ваші вчинки у схожій життєвій ситуації.
Коли дитина «просто» обговорює з нами казку, вона чується в безпеці і щира у висловлюваннях. Саме це і є час справжнього, свідомого виховання.
В чому полягає користь обговорення казок, які навички розвиваються завдяки цьому?
Загалом обговорення казок є прекрасним інструментом розвитку мислення дитини. Аналіз, синтез, порівняння, конкретизація і т.д. Все це ми використовуємо, щоб розібратись, чого навчає казкова історія. І якщо вдома нам, батькам, складно знайти час, щоб обговорювати усю художню літературу, яку читає дитина вже самостійно, то педагоги мають цей час в розкладі. Мій досвід співпраці з вчителями початкової школи і вчителями літератури у школі КМДШ свідчить про те, що використання казок як інструменту збільшення життєвої мудрості збагачує заняття. Тенденції в баченні школи як місця для підготовки дітей до життя робить необхідним зміщення акцентів з накопичення знань на накопичення вмінь. Зокрема, мова йде про вміння аналізувати вхідну інформацію, синтезувати, робити висновки і на основі висновків приймати рішення. Звичайний переказ прочитаного не дає цього вміння. Проте може стати початком – початком процесу накопичення життєвої мудрості під час шкільного уроку. Фантастика?
Підказки до обговорення казки
Пропоную спробувати обговорити з дитиною будь-який твір за шкільною програмою або той, який він обрав самостійно, за певною схемою:
- Спитайте, про що в загальному ця історія (казка, роман тощо);
- Попросіть описати героїв, їхні характери і на підставі яких фактів дитина зробила такий висновок;
- Попросіть поміркувати вголос про причини вчинків героїв – їхню мотивацію. Про це автор міг не писати, але саме так ми і тренуємось аналізувати;
- Поясніть дитині, що якісні історії завжди чогось навчають читача, передають життєву мудрість. Попросіть сформулювати, чого навчає ця історія. Не підказуйте. Якщо ви теж читали цей текст, то можете додати своє бачення уроків-висновків, після дитини, звісно. Правильної відповіді немає. Кожне бачення – цінне.
- Завершіть розмову обговоренням, де можна застосувати цей урок у реальному житті – вашому і дитини.
Як думаєте, це буде цінна розмова?
Ми, батьки, мріємо про те, щоб наша дитина менше помилялась або принаймні не дуже боляче. Ми хочемо про багато речей попередити, готові допомагати без прохань. І, звісно, готові передати увесь свій досвід, тільки б дитина могла ним скористатись.
Моє щире переконання в тому, що обговорення казок і є тим способом – способом передачі нашого досвіду, можливістю «підстелити соломку» і виховувати власним прикладом на противагу неефективному моралізаторству.
Читайте дітям, читайте разом, читайте те, що читають діти, і обговорюйте прочитане, бо у тих історіях і є життя, нехай і в казковій чи фантастичній формі.
p.s. Ми розглянули казку як інструмент виховання та розвитку дитини. Але користь казок на цьому не завершується. Казка є природнім способом допомоги дитині. Як допомогти дитині казкою, читайте в наступній статті від Олени Петрушкевич.
У вересні - відкриття нових шкіл повного дня КМДШ у Києві та Львові:
КИЇВ - Дніпровська набережна, 14. Більше інформації тут
ЛЬВІВ - вул. Угорська, 14 (в районі Нового Львова). Більше інформації тут
Фото: КМДШ
Читайте также
