Слава Свитова пишет книги, подсматривает истории из реальной жизни, объединяет разные "Теплі історії" под одной обложкой и хочет сделать мир теплее.
Слава Світова, авторка книг для дорослих та дітей, співзасновниця сайту гарного настрою Каралєвна, головна редакторка Книжкової серії "Теплі історії", співзасновниця Creative Women Space
І от, наймерзлякуватіша письменниця, яка прагне завоювати світ і не любить чистити апельсини дала нам ексклюзивне інтерв'ю. Насолоджуйтесь
Розкажіть про своє псевдо. Як ви більше любите, коли до вас звертаються? Чи не виходить плутанина?
Не всі знають, не всі бачать, але в момент, коли мене називають пані Тетяною, мої щелепи і кулаки неконтрольовано стискаються, а лівий кутик ока починає інтенсивно сіпатися. Нічого не можу із цим зробити! Тому вигадала для себе творче псевдо Слава Світова (так, так, то ще й все через моє гіпертрофоване его і жагу загарбати увесь світ!). Відгукуюся на “Таня, “Слава” і “Каралєвна” (Через Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" , співзасновницею якого я є з 2014 року). А взагалі Близнюкам властиве роздвоєння особистості, часом, всередині мене одночасно мовлять кілька голосів, мені із цим дуже ок! Я знаю, як змусити їх мовчати, коли мені потрібна тиша.
Письменництво для вас - що…? Як пишеться, де пишеться? Де ви черпаєте натхнення?
Я люблю розповідати історії, а тому часто подовгу спостерігаю за людьми, слухаю, роздивляюся. Усі сюжети — поруч, й іноді з якоїсь зовсім маленької та непомітної деталі може народитися справжня історія. Пишеться по-різному, часом, легко і швидко, коли текст немовби надиктовується кимось стиха, варто лиш встигати записувати, а часом, довго й нудно, бо роботу над текстом ніхто не відміняв. Останній раз я активно писала у вкритій інеєм маршрутці на коліні :-)
Ви схожі на людину, яка живе в драйві. Як воно, бути такою активною, де берете ресурси?
Я ніде не розповідаю про ті дні, коли буквально лежу пластом і вимикаю усі мессенджери :-) Тішить, що у світі з’явилася робот Софія, але я точно не маю наміру перетворюватися на робота Славу. Ресурси не вічні, й батарейки сідають, саме тому дуже важливо вчасно зупинятися і влаштовувати для себе паузу. Ресурси не приходять ззовні, усі можливі ресурси — всередині нас. Ми все-таки не безсмертні поні, і так, якщо ми зробимо один вихідний, земля не зійде з орбіти, небо не впаде на голову, всі виживуть. У шалено-швидкісний та турбулентний час важливо навчитися двом простим речам: (1) турбуватися про себе самостійно, (2) відмітати одним впевненим рухом усе зайве. Я не звикла до каторги і категорично проти насилля над собою. Життя надто коротке, аби тягнути ярмо і займатися тим, що тебе не мотивує, не приносить задоволення як фінансового, так і морального! З іншого боку, існують моменти, коли без самодисципліни ніяк. Усе життя моє це балансування між “шаленим” і “спокійним”, “божевільним” і “врівноваженим”. Коли надто рябить у очах, я ставлю себе на паузу: читаю, сплю вдень, готую щось смачненьке, пишу списки мрій, дивлюся фільм або іду на творче побачення. Іноді кількох днів достатньо, аби з новими силами знову кинутися в бій.
Нас читають молоді мами, у багатьох у декретній відпустці з’являється натхнення щось творити, але як писати, коли дитина цілодобово поряд?
Усі мої творчі чакри повідкривалися саме під час декретної відпустки! :-)
Муза не питає дозволу, коли їй прилітати, і часто з’являється у найбільш незручні моменти. Тут уже вибір за нами — ігнорувати цю з’яву чи знаходити час і занурюватися у творчий процес із головою.
Звісно, усі діти різні, у мене було дуже багато часу, коли донечка ще немовлям багато спала вдень. Тоді я й почала активно писати. Покинути уже не можу, це затягує! Уже зараз, коли Полінці 6 років, ми часто пишемо разом і поруч, кожна у своєму блокнотику, тож я невимовно рада, що ми на одній творчій хвилі. Думаю, мені просто несказанно з нею пощастило!
Розкажіть про вашу доньку. Вона така ж креативна як мама? Як ви її виховуєте?
Її звати Поліна, і їй 6 з половиною років. Оте “з половиною” дуже важливе. :-) Тривалий час вона хотіла стати пожежницею, потім трішки фермеркою, за тим банкіршою, а зараз мріє про те, що стане ілюстраторкою. Вона любить вигадувати історії, записувати їх до блокнотика й ілюструвати їх чудернацькими малюнками. Коли я обирала для неї ім’я, то вибрала “Поліна”, що в перекладі означає “сонячна”, такою вона і є! Я читала для неї книжки і розповідала казки у перший же день її народження, розмовляти із нею я почала вже тоді, як побачила тих самих дві смужечки. Я не вірю в те, що немовля — це ніхто, не чує, не бачить, не розуміє. Це не так. Немовля — це вже маленька-велика особистість, яка всотує в себе навколишній світ жадібно! І коли у два з хвостиком роки ти чуєш, як твоя дитина промовляє фрази на кшталт “песик здійняв на неї свої пазуристі лапи” та “мокрість як у трясовинні”, скупа сльоза набігає на око й розумієш, наскільки безцінним є читання. Так і виховую, із книжками поруч, на відстані витягнутої руки.
Яка діяльність для вас крім письменницької могла би стати головною?
Восени я з кінцями пішла з офіційного місця роботи. У квітні ми із колежанками відкрили перший в Україні креативний простір для жінок під назвою Creative Women Space, і з тих пір я стовідсотково присвятила своє життя творчості. Це те, чим я живу, за що я живу, де я зростаю, і що робить мене щасливою. Освітні програми, практикуми зі словесної майстерності, літературні мандрівки, тематичні форуми і велика кількість жінок, котрі надихають і мотивують ставати ще сміливішою і кращою, поруч. Дуже важливо знайти у житті свій власний “ікігай”, я свій знайшла.
Про що ви пишете, хто ваші герої?
Я пишу про людей та їхні світи. Мені подобається досліджувати, роздивлятися під лупою, вивчати найрізноманітніші емоції, реакції, роздумувати “а чому у когось так, а не інакше”. Часто, історія може народитися зі спогаду, з емоції, з деталі. Я авторка малої прози і мені дуже подобається через малу форму розповідати про неосяжне.
Є інформація, що ви не любите чистити апельсини. Але хто за вас це робить?)
Так, не люблю, бо сік забрискує очі, а руки стають жовтими і липкими, хто таке любить? :) Я не їм апельсинів, натомість обираю груші.
І навіщо вам оті теплі історії. Чи Слава Світова просто трохи мерзлякувата)?
Конкретно зараз я сиджу й грію пограбілі руки об чашку гарячого чаю, мої плечі вкриває волохатий шалик, а гаряче повітря із обігрівача ворушить моє волосся. Так, я дуже мерзлякувата, дуже, а не трохи! Книжкова серія “Теплі історії” дуже потрібна. Люди люблять тепло і ці книжки, очевидно, зігрівають багатьох. Більше того, для авторів-початківців це унікальна можливість бути почутими, адже хороші тексти неодмінно потрапляють до збірок! Тому я бачу місію “Теплих історій” надто ширшою та глибшою: зігрівати читачів хорошими історіями, відкривати нові імена талановитих авторів, формувати спільноту людей, котрі люблять писати і читати! І це прекрасно!
фото: особистий архів Слави (Оксана Вербовецька, Олена Подкопаєва)
Читайте также
