Марина Огороднійчук
психолог-консультант в напрямку клієнт-центрованої терапії, член УСП та УАНП, магістр психології КНУ імені Тараса Шевченко, засновник програми «Студія особистісного зростання для підлітків», платформи «Підліток.UA» в центрі психології та розвитку «Київський Дворик».
Це часто хвилює батьків, які прагнуть зрозуміти природу таких змін в характері дитини, а найголовніше – вплинути на них, щоб допомогти і зберегти стосунки.
Дитина не завжди встигає усвідомити і прийняти всі трансформації, що відбуваються з нею, і ще рідше – сприйняти їх як приємні
Популярною в таких випадках є думка, що у підлітка «зіпсувався» характер або його виховання було недостатньо хорошим. Тривога і бажання покращити ситуацію «поки ще можна» часто штовхає батьків на посилення засобів впливу, прагнення зробити вимоги жорсткішими. У більшості ситуацій, на жаль, така стратегія веде лише до загострення проблеми.
В чому причина перепадів настрою у підлітка?
Як же бути? Найперший крок – дізнатися більше інформації про особливості психіки дитини в період 11 -18 років. Пубертатний період має не лише психологічні, але і фізіологічні особливості, які, тим не менше, серйозно впливають на психічний стан.
Звичайно, тут варто говорити про фізіологічні зміни в тілі (збільшення маси тіла, різкий ривок в плані росту, зміни в поставі, поява вторинних статевих ознак і т.п.). Також не варто забувати про зміни гормонального фону. Ці фактори, безсумнівно, відіграють свою роль в тому як підліток відчуває і сприймає себе. Дитина не завжди встигає усвідомити і прийняти всі трансформації, що відбуваються з нею, і ще рідше – сприйняти їх як приємні. Це накладає відповідний відбиток на особливості емоційної сфери.
Після 16 років підліткам стає простіше регулювати свої емоції, вони здатні бути більш уважними
Мозок має значення
Але є ще одна область, де відбуваються інтенсивні зміни в період підліткового вікового етапу – це мозок. Саме на рівні мозку і нервової системи розгортаються процеси, які безпосередньо впливають на стан та поведінку дитини, змушуючи її втрачати контроль над власними емоціями.
Загальний алгоритм цих змін гарно описує автор книги «Перехідний вік» Лоуренс Стейнберг. В контексті питань підліткового віку він говорить про важливість двох основних структур: префронтальної кори головного мозку (відділ кори великих півкуль, який представляє особою передню частину лобних долей; основна структура, що приймає участь в процесах саморегуляції) і лімбічної системи (охоплює верхню частину ствола головного мозку і відіграє важливу роль у формуванні емоційних реакцій).
Як це стосується підлітків?
Період з 10 до 20 років - це той етап в житті дитини, коли ці дві структури тільки починають «налаштовуватись» одна на одну, «вчаться» працювати злагоджено.
Початок підліткового періоду характеризується тим, що лімбічна система стає більш «збудливою» - це робить дітей емоційнішими, «вибуховими», такими, які гостро реагують як на позитивні враження, так і на негатив. Самі підлітки іноді характеризують цей стан фразою: «Мене бомбить!»
Варто розуміти, що ті процеси, які відбуваються з тілом і психікою підлітків, їм самим видаються абсолютно незрозумілими, а це, в свою чергу, може слугувати додатковим фактором стресу і напруження.
Наступний етап розвитку мозкових структур пов'язаний з поступовим покращенням структурної організації префронтальної кори (ми пам’ятаємо – вона відповідає за самоконтроль). Після 16 років підліткам стає простіше регулювати свої емоції, вони здатні бути більш уважними.
Третій етап (він завершується не раніше 20 років) внутрішньої «перебудови» пов'язаний з тим, що структури мозку стають більш тісно взаємопов’язаними, краще співналаштованими одна на одну. Це дозволяє вже старшим підліткам покращити власну здатність до прийняття рішень та досягнення цілей, до самоорганізації, уміння розпоряджатися своїм часом, можливості бути менш чутливими до думки оточуючих і менш схильними до ризикованої поведінки.
Таким чином, багато поведінкових проявів, які з’являються у підлітка, обумовлені не стільки його свідомим вибором чи бажанням, скільки потужними фізіологічними процесами, які відбуваються в його тілі і мозку.
Звичайно, на те як будуть проходити ці процеси, їх швидкість та якість, суттєво впливають індивідуальні особливості кожної окремої дитини, але загальна закономірність характерна для кожного підлітка.
Від розуміння причин залежить ставлення до ситуації
Завершити статтю хотілося б думкою, яку можна знайти на сторінках ще однієї корисної для батьків книги – «Вибухова дитина» (Росс В. Грін). Автор стверджує, що стратегія виховання дитини визначається обраним поясненням її поведінки. Іншими словами - те, як ми пояснюємо собі поведінкові прояви підлітка напряму впливає на стиль виховання і якість стосунків з ним.
Важливо, щоб основою для пояснення поведінки наших дітей, була обізнаність батьків про особливості відповідного вікового етапу, бажання допомогти і найголовніше – любов до підлітка, не залежно від вчинків і помилок, яких він час від часу припускається у своєму житті.
Фото: depositphotos
Читайте також
