З одного боку, про депресію вже багато відомо. З іншого – завжди залишається поле для нових міркувань з цього приводу.
Марина Огороднійчук
психолог-консультант в напрямку клієнт-центрованої терапії, член УСП та УАНП, магістр психології КНУ імені Тараса Шевченко, засновник програми «Студія особистісного зростання для підлітків», платформи «Підліток.UA» в центрі психології та розвитку «Київський Дворик».
Отже, що ми знаємо про депресію?
Депресія являє собою хворобу, до основних ознак якої відносять знижений фон настрою, зниження інтелектуальної та моторної активності. Депресія може мати легкий, середній і важкий ступінь вираженості.
Людина хвора на депресію переживає серйозні внутрішні труднощі, пов’язані з відчуттям відсутності бажання будь-що робити, негативним самоставленням, важкими емоційними переживаннями або відчуттям їх відсутності взагалі. Здатність вирішувати інтелектуальні задачі серйозно знижується, так само як фізична активність – рухи стають повільними, тіло виглядає пасивним і ослабленим.
Ще одним критерієм, характерним для депресивних станів у підлітковому віці, є песимістична оцінка свого минуло, теперішнього і майбутнього: спогади сприймаються виключно в негативному ключі, а перспективи вбачаються як несприятливі або відсутні.
Іноді симптоми депресії можуть бути частиною іншого психічного порушення
Депресія може бути проявленою або мати масковану форму - коли симптоми «стерті», не проявлені відкрито і не усвідомлюються підлітком. Депресивні стани також можуть передбачати такі прояви як порушення сну, розлади апетиту, почуття постійної втоми, відсутність інтересу до подій і вражень, відчуття апатії, «важкості на серці», відсутності сил, суїцидальні думки, почуття провини.
Можливі причини дитячої депресії
Причинами депресії можуть бути як зовнішні, так і внутрішні чинники. До перших можна віднести важкі події, що відбувалися у житті підлітка – втрата близької людини, зміна місця проживання, фізичні або психологічні травми, труднощі у стосунках з рідними чи однолітками, досвід насилля.
Серйозним фактором ризику виникнення депресії у підлітка є наявність складних переживань у минулому, травматичний психологічний досвід в дитинстві.
«Внутрішніми» причинами виникнення депресії можуть бути нейробіологічні процеси, тобто особливості роботи мозку дитини, які зумовлені генетично або індивідуальними особливостями психіки. Це означає, що мати депресію підліток може, навіть, в тому випадку, якщо в житті «все було добре». Немає однозначних критеріїв, які могли б повністю виключити або спрогнозувати ризик виникнення депресії. Кожна людина індивідуальна в тому як проявляється її психіка в конкретних життєвих обставинах і протягом життя.
Іноді симптоми депресії можуть бути частиною іншого психічного порушення.
Як виявити депресію і що робити батькам
Симптоми депресії видаються досить показовими, але часто їх легко сплутати, пропустити або навпаки – перебільшити ті поведінкові чи емоційні прояви підлітка, які він демонструє в конкретній ситуації і побачити в цьому ознаки хвороби. Тому батькам важливо розуміти, що діагностувати депресію може лише спеціаліст. Якщо є сумніви - краще звернутися до психолога або психіатра.
В Україні підтвердити діагноз «депресія» та прописати медикаментозне лікування має право виключно лікар-психіатр. Вчасне звернення до спеціаліста – це можливість підлітку вчасно отримати кваліфіковану допомогу і суттєво полегшити якість життя.
Підлітковий вік накладає певні труднощі на виявлення ознак депресії. Вони можуть сприйматися дорослими як прояви «проблемного підліткового віку». Апатія, відсутність сил, труднощі в засвоєнні нового матеріалу зі сторони можуть виглядати як лінощі, а знижений емоційний фон, плаксивість, сум – приписуватись «просто перепадам настрою».
Крім того, підлітки не завжди самі усвідомлюють особливості власних емоційних труднощів, сприймаючи себе в цей момент як слабкого чи неспроможного, що лише посилює відчуття провини і погіршує самоставлення.
Це не означає, що кожен випадок, коли підліток виглядає сумним і закритим, є проявом депресивного стану. Але якщо такі ознаки спостерігаються протягом тривалого часу (більше двох тижнів), звернення до психолога або психіатра дуже рекомендовано.
В практиці часто зустрічаюсь з випадками, коли підлітки висловлюють бажання отримати діагноз «депресія». Коли ми працюємо більше з цією темою, виходимо на глибинну потребу підлітка у розумінні і визнанні дорослими його переживань. Наявність діагнозу ніби «офіційно підтверджує» ступінь внутрішнього болю, який переживає дитина. Ще одне пояснення прагнення до отримання діагнозу підлітками: «Тоді я можу не відчувати провини за те, що переживаю відчай».
Це говорить про те, що підлітки мають серйозну потребу в підтримці і розумінні, у визнанні серйозності їх переживань, особливо – з боку батьків. Коли дитина стикається з труднощами, в тому числі емоційними, важливо, щоб вона не звинуватила себе за власну слабкість і не злякалася власних переживань. Залучення кваліфікованих фахівців і вчасна реакція дорослих може серйозно допомогти підлітку в подоланні таких труднощів. Велике значення має наявність довірливих стосунків, підтримка батьків та їх готовність допомогти – це основна опора, яку має підліток, і важливий ресурс для подолання проблеми.
Фото: depositphotos
Читайте також
