Виростити дитину справа не проста і дуже делікатна, особливо, поки дитина зовсім маленька та абсолютно залежна від дорослого. Часом бентежать молодих батьків непрохані порадники, які «краще знають» та запевняють, що часто беручи дитинку на руки можна її «привчити» до цього і мати проблеми. Тактильний контакт, як виявилось, неймовірно важливий для розвитку дитини в будь якому віці (так, навіть для бунтівного підлітка).
Що наука говорить про те, навіщо тримати дитину на руках
Про важливість тілесного контакту немовляти з дорослим (зазвичай це мама, але взагалі будь який дорослий, що доглядає за малям), відомо вже досить давно. Ще в далекому 1958 році американський психолог Гарі Харлоу на прикладі мавпенят продемонстрував, що контакт з матір’ю, або навіть її штучним замінником, виявився навіть більш важливим для дитинчат, ніж їжа! З того часу було проведено чимало спостережень за людськими малятами, в тому числі за сиротами, що опинилися в несприятливих умовах, і стало очевидним, що відсутність достатнього тілесного контакту вкрай негативно впливає на розвиток таких дітей.
- Немовлята народжуються з досвідом дотику: плід має широкі можливості відчувати фізичний контакт зі своїм тілом і безпосереднім внутрішньоутробним оточенням. Шкіра є нашим найбільшим органом чуття, і маленькі діти успішно використовують його. Як правило, немовлята прагнуть якомога більше фізичного контакту з іншою людиною, та чим тісніший контакт, бажано безпосередньо шкіра до шкіри, тим спокійніше немовляті, бо воно отримує відчуття, схожі до тих, які відчувало в утробі.
- Декількома дослідженнями доведено – з точки зору теорії прихильності, достатній контакт з дорослим в ранньому віці формує основу для довгострокового здорового розвитку дитини.
- Згідно з дослідженням, що провели в Кембриджському університеті Development and Psychopathology, фізичний контакт в ранньому віці впливає на дитину не тільки на психологічному, але і на фізіологічному рівні – а якщо точніше, на рівні ДНК!
- Важливо носити немовля на руках ще й тому, що таким чином формується фізичний контакт матері (опікуна) з малюком. З фізіологічної точки зору фізичний контакт з немовлятами, особливо фронтальний, стимулює вивільнення окситоцину, що є гормоном любові, прихильності та позитивного настрою. Так мама швидше вчиться розпізнавати та відрізняти різновиди плачу та інших звуків, що подає дитина, та розуміти, чого насправді вона потребує.
Таким чином, наука все переконливіше доводить, що чим більше обіймів, поцілунків, притискань і просто носіння дитини на руках отримає немовля, тим здоровішою — і потенційно щасливішою — дитина буде в майбутньому.
Чи може обіймів бути забагато
Як це не дивно, але так. Лікарі делікатно попереджають: дитину дійсно можна «привчити засинати на руках» і ускладнити укладання маляти в ліжечко. Але це не привід відмовлятися від ніжних дотиків, просто варто віднайти баланс між тілесним контактом і засинанням в ліжечку. До того ж, багато залежить від темпераменту дитини і її особистої здатності до самостійного засинання.
Якщо дитина постійно спить у когось на руках – це не тільки про незручність для дорослого, а ще й про здоровий розвиток немовляти. Адже для правильного росту кісток немовля має спати на спині на рівній поверхні.
Не на користь дитині постійне перебування на руках, яке обмежує її фізичну активність. Чим старша дитина, тим більше вона потребує різноманітних рухів.
Проте, дуже мало ймовірно, що хтось зможе перетнути межу і носити немовля на руках стільки, щоб це викликало проблеми. Тож, не бійтеся брати дитинку на ручки, це корисно для її розвитку і відчуття безпеки, а також закріплює контакт між вами.
Фото: depositphotos
Читайте також
