Ще недавно ви легко розмовляли про все підряд, а тепер між вами ніби виростає стіна нерозуміння. Підліток відповідає коротко, грубить, не бажає виконувати вказівки, більше часу проводить наодинці, менше ділиться. «Мене ніхто не розуміє» - основний рефрен перехідного віку, і дитина насправді в це вірить і дуже переймається. Зміни розпочинаються у різному темпі – хтось демонструє ознаки перехідного віку вже в 10 років, а хтось залишається дитиною до 12-13, проте, все одно це неминуче. І ваш малюк рано чи пізно перетвориться на дорослу людину, і цей шлях непростий для нього, як і для вас…
Зміни у відносинах з підлітком неминучі, і це не страшно
Хоча здається очевидним, що ви втрачаєте близькість з дитиною, на справді це скоріше про такий демонстративний появ окремості. Підліток поступово перестає відчувати себе частиною батьківського світу і намагається створювати свій — з власними думками, сумнівами, переживаннями, які не завжди хочеться одразу озвучувати.
Саме через це змінюється і спосіб контакту з найріднішими людьми - батьками. Раніше він тримався на відкритих розмовах, бажанні бути разом, тепер цього стає значно менше - і мовчання тут не про недовіру. Швидше про спробу розібратися із собою без сторонніх очей, без непроханих порад чи осуду.
Подолати тривогу і залишити підлітка в спокої
Коли звичний контакт з дитиною, який вибудовувався 10 чи більше років зникає, природне відчуття тривоги та смутку, а іноді й невдоволення неминучі. Виникає непереборне бажання все виправити: розпитувати, наполягати, «витягувати» на розмову. Але методи, які раніше допомагали, поступово перестають працювати, та можуть мати зворотній ефект - ваш підліток сприйматиме це як тиск і намагання його контролювати..
І тоді виникає ніби замкнене коло: ви намагаєтесь наблизитися — він відходить ще далі.
Де норма, а де варто придивитися
Сам факт, що підліток менше говорить, — ще не сигнал тривоги. Але якщо разом із цим він різко відмовляється від спілкування взагалі, змінюється настрій або зникає інтерес до того, що раніше було важливим, тоді варто бути уважнішими. Тіло дитини зазвичай трансформується швидше за мозок, префронтальна кора, яка контролює імпульсивну та небезпечну поведінку ще не достатньо розвинена, а гормони провокують надто бурхливі реакції з непередбачуваними наслідками. Саме тому в період пубертату дитина схильна до ризикованих вчинків, а сильний стрес може привести до найгіршого – суїциду. Тому варто придивлятись до тривожних ознак і не ігнорувати можливі слова про самогубство.
Як змінюється роль дорослого
Тепер, коли ваш малюк вже не малюк, важливіша не кількість розмов, а те, як вони відбуваються. Підліток гостро відчуває тиск, навіть якщо він добре замаскований під «я просто питаю».
Іноді найскладніше — не говорити, а витримати паузу. Бути поруч, не вимагаючи пояснень, але даючи зрозуміти: «Ти можеш мені все розказати, коли будеш готовий». Це не про відсторонення. Це інший спосіб бути в контакті.
Читайте також
